а мені поєбать
обіцяємо собі випити в середу, себто четвер чи коли там закінчиться безкінечна черга земних страждань. Та склянка як і отрута вже лізе до рота сьогодні ввечері і забирає у вічний запій. Ми видихлись, втратились, набили синці, змінили депресію на таку-сяку успішність в поточних справах, а нам все ще не дзвонять з омріяних посад, не просять нових наполеонів менеджменту чи поетики. А ми зберігаємо колишніх людей разом з старими речами в картонних коробках під гуртожицькими ліжками, під тоннами випитих сліз й зірбаних валіз. А ми втрачаємось в цьому нашому ідеальному світі, і о чесно не повірите, ніби стали на правильний шлях, достукались до Будди і випили з Богом. Та чомусь наші душі і шлунки не витримали. Занадто слабосильні, і нам от немає виправдань, і взагалі немає виправдання тому, що зараз пишу, коли світ заливає тоннажем багна, але я все ще шукаю спокою й зясувань своєї слабкості й поломки. Відповідь не знаходиться, але є поряд склянка, і ми здаєтся вже давно ідеально змавпували пафосну круговерть питва в стакані, легкі але чіткі "па" рукою і незворушний вираз обличчя. Ми чортові бюджетні кінозірки! Позвіть мене зіграти депресивного підлітка чи божевільного палія, бо я здається Вам підійду.І цей, тут віддають кошенят по-сусідству, і кажуть "кому там потрібен друг". Дивно, що друзів можна продавати чи купувати як свіжі овочі в супермаркеті, та не дивно коли ми друзів продаємо за спокусливі можливості в житті, за нових коханців, за любов Бога.
І взагалі так збоку здається, що я пишу нісенітиці, але так я дякую своїм близьким, за те що вірять в мене, за те що поряд хоча і не фізично. Ви мої чортові рятівники
0 коментарі: