Студенти старшому поколінню здаються вітряними і несерйозними, а кохання тим, чим  вони найбільше поглинуті і в чому  зацікавлені. Напевно, саме тому, кожного разу як я приїжджаю додому вся дорога родина запитує мене, чи не закрутив мені хто голову і гляди може я вже хочу виходити заміж. А в моїх знайомих хлопців, мами вже всоте впрошують познайомити їх з майбутньою невісткою, не дивлячись на те, що в хлопців і в думках такого немає.  І самі  вони жахаються від цих слів як від вогню. 

Мені стало цікаво, а що ж таки означає те кохання для студентів і як вони кохають, якщо кохають взагалі. Провела маленьке дослідження і

Чесно аби я не знала хоч трішки цього життя і студентів, то б сказала, що ми всі  реалісти від мозку аж до  нервових закінчень на пальцях, адже майже чверть опитаних визначила кохання як всього на всього хімічну реакцію в мозку людини. І ніякого тобі серця, руки чи інших частин тіла не пропонують і не задіюють. 

Дві третіх вчинили як справжні студенти у приказці: "любов хімія, а я гуманітарій" і замість того, щоб сформулювати повне і розгорнуте визначення кохання, виділяли лише певні характерні риси як от взаємоповага, прив’язаність, довіра, бажання постійно бути поруч з об’єктом кохання та інше. Але з всього переліку характеристики здивувала і викликала обурення спроба, визначити кохання як самопожертву. Так його пояснювали лише представниці жіночої статі з по черговістю що кожна 5. І це змушує шукати причини такого трактування. На мою думку, головною  - є виховання: дівчина росла в сім’ї, де  бачила тип стосунків, в яких жінка мусила жертвувати зацікавленнями, своїм часом та бажаннями на користь чоловіка і сім’ї. Таке служіння і жертовність собою є прикладом типу стосунків і ставлення до жінки, де вона вважається нижчим створінням ніж чоловік. Хоча така практика  досить поширена у східних країнах, переважно з мусульманською релігією, але ми, держава в Конституції якої прописано, що чоловіки і жінки мають рівні права, в реальності також стикаємось з гендерними стереотипами, які буйно квітнуть в повсякденному житті. Що ж до хлопців, то вони дозволяють собі більш вільні погляди, навіть не цураються типу кохання-краси, де головними є лише зовнішність  партнера, сексуальне задоволення і відсутність нудьги. 

Також не можна оминути особливості самого періоду студентства. Це період, коли молодь отримує більше свободи, часу, вона входить у великий світ, пізнає його. І у всій круговерті намагається сформувати себе, адже як зазначають психологи саме  від 20 до 30  років вік,  коли особистість формується: формується її система цінностей( світогляд, життєва позиція), цілісний Я-образ,  й звісно приходить  розуміння такого почуття як кохання. Так  в період студентства повне і завершене  визначення  кохання можуть дати лише одиниці, і то вже у віці 23-27 років. 

Сприйняття,  розуміння цього почуття зараз у переважної більшості студентів лише формується і до решти змінюється з тим самим віком. Так 9 з 10 студентів до 18 років плутають, а по раз ототожнюють кохання і закоханістю в силу відсутності досвіду в цій царині. Вони виділяють лише сплески емоцій такі як " не можу жити без коханого/коханої" , "відчуваю шалену радість, коли бачу" , тобто акцент роблять на період, що називається "квітково-цукерковий" і їм цього достатньо. Що не скажеш вже про 20-23 річних студентів, вони вже хоч і не можуть до кінця сформулювати відповідь  на питання, але розуміють значення кохання в житті.  Трьома самими популярними  відповідями  «для чого потрібне кохання» були : щоб бути потрібним і відчувати підтримку, для створення сім’ї та щоб отримувати сексуальне задоволення. Тому майже половина студентів намагаються заводити стосунки на основі кохання-самореалізації, в якому вони відчуватимуть себе впевненіше за рахунок підтримки партнера. Вони мають можливість розвиватись, шукають своє місце в житті заразом плануючи майбутнє з партнером, стосунки з яким будуть триматись не лише на сексі, а й на турботі, щирості та взаєморозумінні. Що до певної міри забезпечує волю в плані вільного часу і вподобань. 

Студентам важливо, щоб у своєму виборі вони не бачили кінець свободі чи певну приреченість провести все життя з саме цим партнером. Тому вони визначають, що для створення сім’ї потрібне кохання, але не кожне кохання, має трансформуватись в шлюб.

Молодь  зараз шукає не тільки себе, але і визначення кохання для себе. І шукає партнера, який буде підходити саме йому/їй. Вона вчиться кохати на помилках і невдалих стосунках, вона дізнається, хто саме підходить  для стосунків саме їй і вчиться обирати саме цих людей.

Тож на сам кінець можна вважати, що студенти кохають, роблять помилки, вчаться на них і пробують ще. Вони не є легковажними, адже секс не стоїть на першому місці в стосунках, але є важливим( більша половина  респондентів виділила його як потрібну частину кохання), але і не є божевільними романтиками, думаючи що перше кохання буде і останнім. І тільки після спроб і помилок, вже коли стають досвідченішими цьому плані, вони можуть сформувати відповідь, що ж таке кохання саме для них:

«Кохання – це сильна прив'язаність між людьми, яка базується на рівні емоцій, лібідо та спільного світобачення».