Я з тобою

19:41 Коли думки не дають спати 0 Comments

Ніколи не  можна бути настільки залежною, бути такою боягузкою. Я не можу писати, бо як тільки сідаю, з-за спини зявляються осудливі погляди і колючі слова:" я навіть не дочитала до кінця", "що за брєд там був написаний?", "нащо я витратив на це свої 5 хвилин життя", і замість того, щоб огризатись   і захищати своє Я, яке вони так старанно втоптують в бруд,  погоджуюсь і боюсь торкатись нових електронних сторінок. Щоб не зіпсувати комусь іх 5 хвилин життя, які вони через свою милість вирішать витратити на мій блог чи на мене. Забуваючи при цьому про себе, про свої думки чи гідність.

Мені було страшно визнавати, що зі мною щось не так, що я потрапила в яму розпачу і зневіри. Мені здавалось це спершу чимось страшним і тим що зі мною не може трапитись. Адже це не правильно. Адже я не маю там побувати. Чи я маю бути сильна і ніколи не потрапляти в такі пастки. І до решти чи не дитяча це вигадка - депресія? Чи я маю взагалі на неї право?! Тут немає жодної з моїх думок, це все те, що чула, коли плакала і розуміла, що мене затягує темінь. Я отримувала у відповідь :"такий світ", "такий період" або "ти просто дитина". Мені ще гірше ставало від цих слів, адже хотіла почути лише "я тут, я з тобою, та все чорт забирай буде добре і не смій думати інакше".  Я в пошуках цих слів, жалілась, ділилась, шукала підтримки, оголошувала своі думки і критичні зауваження та  нічого не отримувала взамін поки не зрозуміла, що все що мені потрібно зараз це я сама, це мої думки і зауваження до себе, час на роздуми. Мені потрібно було слово, світло, тепло, але виявляється, що марно шукала його в інших. Воно в мені. Лиш  я його не бачу. Лиш зараз я знахождусь в пастці нерозуміння і страху. І напевно мені варто спокійно це пережити.  Перенервувати, перебіситись, перекричати і перемовчати.
Мені варто бути собою і казитись, плакати і говорити, коли хочу. Справді до біса тих людей, до біса всі надії, прохання і тд. Я думала, що ніколи не варто лізти на рожен, варто приймати і сумирно прогинатись під ситуації й життя. Спродівалась, що змирюсь з певними умовами і оцінками, та це загнало мене в ще глибшу яму. Страшно, та я починаю розуміти, що не зможу змиритись з деякими речами. Страшно, та я почала себе розуміти. Страшно, та тебе ніхто крім тебе не зрозуміє. Страшно та важко, але пора себе виховувати. Страшно та ти один. Страшно, але не бійся, я люблю тебе.