минуле в минулому
СумЗнаєш, я не можу тобі точно пояснити чому сумна. Звісно це повязане з відїздом до Львова, звісно через те що мушу їхати від тебе, звісно я не хочу вчитись, звісно по жилах тече відсоток зневаги до факультету, та, напевно, головна причина в минулому. Дійсно, я дуже довго до цього йшла, напевно аж ціле літо мені потрібно було, щоб зрозуміти, що старі помилки ти не виправиш. Ніхто не має чарівну паличку, щоб виправити минуле, а я як тупий віслюк стукалась головою в навітьне стіну, а лиш руїни і намагалась у неї попросити вибачення. Не розуміла, що дуже часно з нашого життя йдуть люди: дружба закінчується, ми просто переростаємо її, інколи нас зраджують, інколи кидають інколи ми самі вирішуємо що час певній людині піти з нашого життя і це нормально. тільки зараз я розумію, що коли слухалась свого серця, чинила так як відчувала - то не було помилкою, я не маю за це вибачатись.Так, звісно, я вчиняла підло, інколи жорстоко та зрештою вчилась на своїх помилках, росла. Та цього разу впевненість мені зрадила і я замість того, щоб вибрати уроки з життя, взялась нібито виправляти помилки, ремонтувати те, що давно вмерло. А я мусила лише відпускати, дати всьому цьому плисти річкою життя.
Залиш його
Поряд з намаганняє виправити минуле, ще одна страшна помилка - копатись в ньому, ритись, вишукувати паралелі, відмінності та схожі риси. ЦЕ дає нас лиш зайвий вантаж, ми знову таки повертаємось до трупа собаки і хочемо, щоб він загавкав. Але це не можливо, як не можливо оживити мертве. І які б ми розряди току не посилали в серце воно не забється, як би ми не ігнорували та мертвятина почне розкладатись. Тож просто залиш минуле в минулому.
0 коментарі: