09:01 Коли думки не дають спати 0 Comments

навколо іржаві дахи,
 Ісуса знову розпяли за наші гріхи,
на китайській ефірній антені,
 він невимовно страждав, 
люди ж ходили буденні
 ба навіть якісь нудні,
 Ісус провисів три дні  спокутуючи кожну провину,
йому судомило спину
, а очі повні муки і сліз звертались до неба:
"ну нахуя воно мені треба?"


Деміург вже давно забив: ми не віримо в нього, а він - в нас. І залишається лише одна людина, що може виправити твоє херове життя й на перевеликий жаль це не якись там чарівник, а звичайнісінький гівнюк, тобто ти. Оце образливо чи не так? Ти ж бо хотів все gavneco звалити на когось іншого, а тут виходить сітуейшн без крайніх. Але окі-докі не будемо на цьому зациклюватись, зрештою скоро треба йти спати, бо сам вдавишся завтра своїх кепським настроєм і швидка навіть не допоможе. Срань, чому я маю виховувати чужих дітей, чому обовязково бути домашнім рабом. Люди, ви що не бачите що я так скоро як Сільвія з "С приветом по планетам" скоро ахрінєю і втрачу голову.
Зупиніть Землю я піду попю водички і продовжу переходити вулиці в машини й за машинами. Бо я видихлась, немає думок, пережевань, часу на себе. І вистачить уже патякати "хотів би" " а може" "зміни" "треба", своїми пустими розмовами нічого не досягти, по собі знаю. Але ця жива примітивність, що спопсовує тобі життя, давно вже затягнула людей в саму sraku. Бо не нормальні люди будуть пхатись і бігти, щоб сісти в автобусі, дошкільнят пхають в спину мами, бабки всіх розпихають своїми вузлуватими руками й клунками, та й ти далеко не втікла сидиш, жуєш жуйку і всіх їх ненавидиш. Це невігластво давно вже забуло мову, повагу й свої манери, тебе не виховують батьки, ти не виховуєш себеі от виходить ще одне бидлятко в нашому світі. А поряд люди їдуть в Італію, викладають мімішні фотки #Instagood ну а тебе можуть максимум надурити на 5 тис. з документами за кордон. ТОж продовжуй жити і морально розкладатись й надалі. Успіху.

0 коментарі: