Гуммо

23:44 Коли думки не дають спати 0 Comments

Фільм насправді не трешовий і не брєдовий як пишуть деякі критики, довго думала за нього сідати, боялась, відтягувала, але направді в безсюжетному зніманні крайнє дивних героїв( а навправді звичайних недоумкуватих, убогих, морально вбитих людей, яких ми в своєму місті та житті не хочемо помічати)щось зачіпає.
Всі кричать про "бридоту" Америки 70-тих, а насправді це те що ми хотіли. Сідала дивитись фільм я в роздумах: піти випити ревка чи вина, абож сісти і подивитись йобнутий фільм. Після перегляду відчуваю себе однією з героїв цього огидного фільму: стою поруч з матірю яка жартівливо і награно погрожує своєму сину та тримає дуло пістолета біля скроні, хлопців, що ось уже добивають чіюсь кішку, перевіряють носком кросівок на живучість та здають в магазин, дівчат що в своїх діях схожі на наївних порноактрис. Але вони чисті, такі чисті. діти роблять те і поводяться так, як вимагає того  мораль їхнього міста, як життя ставиться до них. І не їхня вина, що все пішло к eben`am. Зрештою діти - губки, що їм вложили в голови, те вони і несуть на вулицю. А як тут розвиватись нормально, коли у ванній кімнаті понавішувано купу "трупів" ляльок чи жити серед залишків  старих побитих ураганом речей, що більше схожі на тонни сміття. Нащо їх тримати, якщо нормальний стан будинків та кімнат говорить, що місто відбудувалось? Ураган не скривдив людей, він просто змішав їхнє внутрішнє лайно із зовнішнім, але його ніхто не хоче ні помічати, ні прибирати. От хіба хлопець винен, що його батько завжди був безвідповідальним чмом, що нічим в житті не турбувався?

до речі мені здається, що це якийсь постапокаліптичний фільм, в таких зазвичай показують як після "кінця" люди схаменулись і почати жити мирно, дружньо, але така райдужна  можливість майже утопічна для нас, бо вже майже пізно, майже пізно.  

Тож, так, цей фільм справді піднімає настрій, але не прекрасною реж
есурою чи грою акторів( мені здається половина з них прості мешканці  мертвого міста, яке "може жити вічно завдяти цьому апарату".) а відчуттям того, що в твоєму житті все ще не так погано, тож можеш похлопати себе по плечу і йти загажувати своє життя далі.