писала твереза (не сарказм)
зараз дві хвилини як вечір, я хлепчу колу з надписом "відпочинок" через трубочку і подивилась один невартісний фільм, в якому занадто багато нереалістичних ситуацій, брудний гумор, херова графіка, а ану й відсутнісь ідеї, де автори загубились чи то у сюжеті чистому і світлому чи то у бажанні нагребсти хоч трошки грошенят. Як дивно: я почала трішки розбиратись у фільмах, але ніскільки у житті. Заздрю тим, хто може писати і казати про свої 18, бо відчуваю себе старушкою. Як дивно, але я рідко прокидаюсь, рідко відкриваю очі, чому вважаю, що потопати у своїх надуманих проблемах обов"язок кожного "розумного". Чому я не бачу таких же прекрасних та втоплених у собі дівчат і хлопців, в яких не завжди все виходить, і можливо деякі метафори та епітети дурні і не втему, можливо від їхньої краси лише обгортка, і через це цукерка здається гидкою, але все ж. Можливо вони занадто пустослівні, але вони виражають свої почуття і виражаються самі, чому не помічала свободи свого міста? Я сама себе заковую в застуджену сіру будівлю гуртожитку типу "привіт хрущовки", я тягнулась сюди, інтуїтивно, і по-дивацьки, бо не знала характеру міста, але я хоч один раз не схибила. Не знаю чи надалі захочу жити в Льові, але зараз, для моєї молодості(фу звичайно занадто пафосно звучить) це місто ідеальне. Припини себе жаліти! Припини ховатись і спати! Ну, вставай, прокидайся від сліпого сну. Я ж люблю тебе, кицю. Ти маєш бути розумничкою і красунею.Насправді я невезуча, але інколи мені настільки щастить, що за це щастя я готова платити такими ситуаціями як сьогодні: перечепитись через рудого кота, не дуже граційно летіти в повітрі та майже розтягнутись перед власниками кота чи прийти в кімнату і впасти з стільця, забити ногу і зламати його( він сам був напівмертвий до мене). ЦЕ смішно, але це життя і це я
А мені дуже сподобались люди, що відкривають свою душу, можливо я не дуже розумію поетів, бо коли дівчинка читала свою прозу про складну ситуацію в своєму житті, я думала про порно (прошу зауважити що все побудовано на асоціаціях, а не на моїй збоченій фантазії) а за поетів, то впринципі хто їх взагалі розуміє? Хех таки ми егоїсти, які хочуть, щоб їх побачили, похвалили, визнали, ми крадемо гарні слова один в одного і наших відомих ідолів письменництва, навіть я грішила( під час виступу поетів думала як сама писатиму гарні тексти). Але ж нас навчає все, що розташоване навкруг, через свої егоїстичні думки я присоромилась, бо головне писати не для когось( о боги він прочитає, зрозуміє що це про нього і напише мені) було таке, визнаю, але потім виявилось, що людина, яку я жадала, навіть не усвідомлювала існування мого блогу, та й зараз не знає про нього. Та й ми просто друзі, якщо не гірше,
а мені нещодавно було самотньо, дуже, але я залишалась сам-на-сам з однією дурою і здається ми безмовно з нею поладили, усміхаюсь, і потім я напивалась з незнайомими людьми, якщо чесно я просто вбивалась два дні підряд вином, його було занадто(хоча що я брешу, я ще хочу) і в холодильнику зараз вино. Можете називати мене за це алкашом, але мені було кайфово, вільно, як приємно гуляти про чудовому місту ввечері, коли тобі усміхається кожна вулиця і великі світляки. Я була спрагла, я зараз спрагла, але на жаль я інтроверт і з незнайомими людішками боюсь вилазити у відкритий космос, тобто місто, тобто центр, тобто вулицю.
хех, мої хороші люди, якби ви знали, як я вас всіх люблю, з якими мені добре і вільно. Я готова з вами літати,
// не знаю що більше писати, лиш те, що я зараз усміхаюсь як дурна, і грошей немає, але я чомусь не парюсь, лиш пальці тремтять та кисть правої руки ще болить, бо я майстер відкривати вино( до речі звертайтесь якщо щось) Але 6 пляшок вина, то було занадто для однієї ручки для письма та моєї руки, ще досі є відмітини, але я не жалію. Я не з тих дівчат, яких пригнучують синці чи подряпини, мені вони здається смішними - є що згадати.
0 коментарі: