розслабтесь і заспокойтесь або як я двічі потрапила в морг

22:51 Коли думки не дають спати 0 Comments

Щось мені сьогодні всі кажуть розслабитись, заспокоїтись і не рухатись, а я не можу. В мене по всьому тілу починають проходити імпульси струму, мої пальці починають нервово згинатись і розгинатись, а я така офігевша сиджу на кріслі вимазана якимось липким гидким гелем, і до моєї голови приєднані з десяток проводів і так по колу, тричі. А мене знаєш  що заспокоювало? Як не дивно, але думки про тебе, згадки наших зустрічей,  я усміхалась і трішки  зловтішалась згадуючи як тобі через мене завжди перепадає. Дивно, ти перший що змусив мене знову щось відчувати, люблю твої очі. Такі наївні, милі і обрамлені густими, пухнастими віями, ти б міг в погляді змагатись з котом з "Шрека". Мої міласті ♥.
Тож в такі миті я була щаслива, а потім до мене приходили тітоньки, знімали з голови якусь хренотєнь і я виходила з кабінету така ніби мою голову облизав інопланетян. Але попри все я вижила( типу юхуууууууу), хоча звичайно  спочатку  не думала навіть, що доберусь до місця призначення, а все чому? Бо я ж лошара неуважна і бланк застарілий. Але то вже мої життєйські історії. то таке.

Але є насправді друга частина, про яку я не хочу не тільки писати, а й думати. Є проблемка (типу "ну скільки можна"). Я маю визнати, що нічорта не роблю, і постійно сплю і ще нию. Мені треба вітамінок, я хо яблучок, сильно хо(( Мені треба розвіятись, мені треба покататись на потязі, а ще мені потрібно перестати витрачати гроші на всяку єресь. Я хочу готувати, щось смачненьке, я маю прокинутись з цього кошмару в який сама себе насильно вводжу і мучаюсь, не вистачає тепла і горло ще болить, а я вже говорю, що все мєрзость, харюсь на людей і просто нервую. Сашка каже, що на першому курсі в мене все було добре, на другому на мене навалилась купа всякої херні і ще під питанням чи доживу до третього. Тож, рібятки, треба чудити пока магьом.