там, де ти вдома
я майже летіла до Львова. Не рахувала дні, але рахувала години, коли зможу відімкнути двері в мій новий дім. Туди, де нікого окрім мене, туди, де я вирішую що робити і коли. Я прагнула цієї свободи та волі дій. Але коли я це отримала - зрозуміла, що це не головне. Що насправді там, вдома, де на голові купа народу і немає де сховатись від всіх, і живе щастя.
Живе, бо в будь-який момент я могла піти з мамою дивитись фільм, разом п'ючи вінішко. Чи коли папа питав з іншої кімнати "по якому каналі йде та білка?", чи коли мама будила тихим доторком до плеча та словами "вставай, сонечко". Насправді щастя там, де Оля гладить мене як кота чи постійно лоскоче, там де я можу з нею йти по вулицях та пити сидр, а перед тим ми обов'язково пройдемо в магазині детектор брехні на рахунок "а вам є 18?". Щастя там, де воля. Де можна цілуватись в губи без обов'язків та пити на барній стійкі, а після того бігти на танцпол під "безумний біт".
Щастя там, де немає спокою, як би не дивно це звучало. І жоден мій комфорт і турботи про себе не компенсують години разом з Маргошиними цьомчиками і обіймами Олега. Щастя не там, де ти маєш купу справ, і не там, де можна лежати животиком догори, воно там - де твої люди.
Щастя не в тому, щоб знайти свій дзен, стати суперрозумною та ефективно розподіляти свій час. Адже якщо тобі не буде з ким поділитись нажитими знаннями, вони будуть неважливими, якщо ти матимеш час на все, окрім інших людей, то це фуфло. Щастя це успішна взаємодія з близькими, з друзями, з колегами, врешті з самою собою.
І я дякую, що це приймають мої рідні. Вони відпускають мене саму гуляти з навушниками у вухах та шапкою на голові, коли розуміють, що мені трішки потрібно побути наодинці. І це дає мені ще більше сили, дає мені можливість ще більше їх полюбити і стати ближчою.
І я нарешті тут, у Львові, розумію, що час разом з ними це щастя і про при мою "суперзайнятість" маю цінувати його.
Але за вікном вже Львів і туман, що з'їдає ліс за моїм вікном, а ввечері зустріч з подругами. І знову круговерть: робота. навчання, серіали, книги та проблиски особистого життя.
До речі, можна вже десь замовити собі хлопця, і щоб без геморою з ним, а?)
Та менше з ним.
Це був дивний Новий рік, теплі і божевільні канікули, і я від цього щаслива. А це головне.💓
0 коментарі: