Тупа срань
Ви бачили як кусається загнана собака? До останнього, до сказу, до кінця однієї з сторін. Так от, я зараз відчуваю себе нею. Я не питатиму за що мені це все, всім у цьому світі воздається рано чи пізно, тож лише робитиму висновки.
Я слабка. Це все моя вина, ти кажеш, що я занадто сильна, а я просто слабачка. Ти просто не розумієш і не знаєш те, шо потрібно знати про мене. Ти думаєш, що я каліграфічно пишу віршики, те що природа моя друга сімя. Боги, таке відчуття, що я обкурена хіпі. Хоча ти і проти трави - я більше ніж в цьому впевнена.
Забуууудь, все забудь і носи частіше сонцезахисні окуляри - так можна захиститись від мудаків, хоча не завжди, особливо якщо ти сам мудак.
Фак, відпустіть мене додому. І чому в моєму світі все так важко? І, ні, це я не накручую, і не песимістично дивлюсь на світ, це, блять, грьобане життя, Не Я, НЕ Я, НЕ Я!
А в голові спогади: який ти радий був мене бачити, як мене підняв і крутив в танці. Я сумую і хочу приїхати, боги яка я дурАчкааааааа.
Ну коли ж я навчусь розбиратись в людях, коли перестану бути жилеткою для інших, факін лайф, коли всякі зарозумілі ідіоти перестануть думати, що вони кращі? Хоча це вже не моя проблемс, а їхньої нездорової психіки. Тож правда правильна і нікому не потрібна, така рахітна і непропорційна.
Ти не має показувати межі іншим, не мусиш тикати їх носом, самі побачать, ти не маєш кормити їх самозакоханість і внутрішніх демонів. Я ненавиджу свої спогади, минулих осіб, лиш люблю руду кицьку, що одного зимового вечору забула дорогу додому. Так і я чогось вирішила, що доросла, самостійна, (увага!) самодостатня і ще багато приставок само- які б характеризувати яка я кльова, але сумно цьому посміхаюсь. Ало, дівчинко, прокинся, ти ж так само загубила дорогу і тикаєшся до перших зустрічних рук, що не хочуть тебе вдарити.
Тож давай, зберист тряпка, зберись і відкинь все непотрібне.
0 коментарі: