знаходити дивне там, де його нема

01:33 Коли думки не дають спати 0 Comments

Сартр, 10 сорінка, а я вже відчуваю його своїм братом, щось там десь щемить, коли читаю про його думки і про зміни, що стаються чи то в ньому чи то у навколишньому світі. Самотність, секс без розмов і почуттів, думки людини, що взагалі не розбирається у ситуації, але усвідомлює, що все направді не таке як ми його сприймаємо. Навіть в той самої грьобаної ручки  для письма є нескінченна кількість характеристик(привіт семінари з філософії), і насправді це ми обмежені і не можемо сприйма всіх її граней, а не вона "пустишка". Дивина чи не так? Адже ми звикли сприймати поверхнево все і всіх, окрім себе.
Я вже пережила період, коли здається що вийшов ти з своєї кімнати, а повернувся в ту ж саму кімнату, але в паралельному світі. як в тих страшилках, що ми всі читали в дитинстві, коли страшною потворою, яку всі бояться і дивляються з огидою, виявляється людина і її з жахом  обмацують всі своїми чотирьма очима і волохатими щупальцями.
Чорт, ми вже все пережили, перебісились, але страшною штукою все одно залишаються люди. Мені лячний їх вихід з мого світу, і повернення як по колу інших, старих і рідних. Мені страшно, що ті, з якими сміялась і пила( не обов"язково алкоголь), віддаляються; люди, я простягую вам руки, давайте шалено кричати, не говорити або говорити про ваші проблеми, пити, гуляти, і казитись. нумо, бо я втрачаю вас. а не хочу.
я жодного разу не хотіла додому, бо боюсь, що мене затяне рутина, я боюсь в ній пов"язнути як в болоті. Та завдяки всьому і всім я змінюю плани, сумніваюсь по30 разів на день і захарюю всіх, окрім тітоньок у залізничних касах, мені варто бути дома? Я не хочу, краще вже тут. Що там таке, що я боюсь туди їхати? Чи залишать мене в спокої? Чи залишусь я сама у спокої? Якою буде моя кімната з вікном на південь? Заберіть мене, або залиште, бо я