прівєт
з головою не порядок, вона постійно болить, і це не депресняк, ібо я останнім часом якась занадто життєрадісна і весела. Я кажу, що буду поганою жінкою, Денис каже, що голова то не головне/шуткка мінутка/. Я НЕ ХОЧУ ВЧИТИСЬ. Завтра перший семінар, а я дивлюсь новий серіал, говорю з Філасафом, дойо* питаюсь за йогоздоровя і фізичне і духовне, йду за смачненьким, складаю з ним план якоїсь херні( він хворий на голову)і я також, телефоную мамі, двічі, уявляю себе суперменом( посилка у 14 кг це не хухри-мухри).Якщо чесно, то всі уже далеко, дуже далеко. Мені напевне від цього краще, напевне, бо повідомлення "я сумую" мені б"ють в голову не гірше за боксера важковаговика, тож я вже хочу назад, до вас, вас божевільних і таких рідних. Тупачка, тупачкааа,напевне я просто ведусь на розвод. Думаю, що таки треба виконувати обіцянки, треба змінюватись, хочу чогось нового, їду в Одесу. Так. Їду в Одесу. Квитки в кишені, на запитання: "нащо?" не відповідаю. По-моєму воно тупе, як це нащо? У 18-річної дівчини немає бути особливих причин, щоб свалити на 2 дні в інше незнайоме місто. Звісно тусити, пити вино на нічному безлюдному пляжі, дивитись як язики морських хвиль облизують мої берци, нити, що болять ноги після спуску з потьмкинських сходів, зробити ніодного нормального фото, лише якесь розмиті наркоманські, багато де побувати, відчути красу міста кінчиками зябрів і стати русалкою.
мене криє
а завтра семінар
знач не спатиму
любитимеш мене? знаю, що любитимеш. хоч звучить і егоїстично але правда, і то страшно. тобі хіба ні? краще вже хворіти горипом.
повертаємось, семінар, Свєта, семінар
факін
ушла
в ноч
ібо
я
прізрак
лєтящій
на крильях
ночі
ухаха
0 коментарі: