І не важливо
Ну от я знову протермінувала публікую в блозі, але ж систематичність і ще там щось це запорука успіху йолкі-палкі! А ще краще б таки або записник завести або пам'ять потренирувати. Так от все не важливо. Не важливо, що я вже кілька разів сідала до того писати публікації, не важливо навіть те, що вони виходили достойними. Просто мене не перло. А коли перло я так вгризалась зубами в момент, що для електронних сторінок нічого майже не залишалось. Так нічого майже не залишилося для "обсмоктування" в блозі про поїздку чи про зустріч першу з Андійком чи про моє звільнення з роботи. Уф мені вдалось все якось то пропустити через себе настільки, що вже немає сенсу щось з того вчергове обговорювати. Я просто живу і танцюю під "не половина" в автівці, просто зриваюсь на потяг додому і купую найбільший торт, що бачу в магазині. Просто бо хочу. І знаєте, я чесно думала, що для багатьох речей я вже "слішком Стар", але виявилось, що ні. Виявилось, що подорожувати круто, щоб це не було. Виявилось, що плакати на концерті це катарсис, а дико хотіти їсти і бродити у пошуках твоєї улюбленої китайської їжі по місту це норма.
Виявилось, що в очах все таки Всесвіт. Як в "я начало" і ти щось більше. Виявилось, що змінювати себе гріх, бо те, як ти фарбуєш свої губи, дивно говориш слово "що", як навіть ти ходиш у клубі - це мистецтво. І підспівувати беззвучно це також мистецтво і бути щасливою, також мистецтво. Багато людей останнім часом кажуть, що я чудова, і вони здається сумашедшііі. Але мені це подобається, так само як подобається бути щирою. І це прекрасно, адже ми не знаємо, що буде далі. Все що в нас по факту є зараз це щирість. А її так мало.
Тож я відпустила всі ситуації, що сталися, і прийняла (ну майже) всіх людей, що прийшли в моє життя. А далі побачимо що буде.
0 коментарі: