Мене сьогодні як током вдарило - люди змінюються. І ні, я не слоупок. Це можливо оточуючі  не бачать самого епогею. Адже людина не тільки дорослішає, старіє і вмирає. Вона кожного дня стає іншою. Настільки, що вже доведено - за 7 років ваше "Я" змінюється повністю. Думки, вподобання, критерії оцінювання життя. Але звісно, є якийсь фундамент цього всього. Оптимісти називають це душею, частинкою божественного в людині. Вона залишається. Ви не втрачається пам'ять чи не отримуєте нове життя. Але з часом  всі прояви  вашого "Я" можуть змінитись. І отак одного разу зустрівши людину з якою довго не бачились, ви з подивом можете не впізнати її.

Сьогодні це сталось і зі мною. Незначна зміна в зовнішності людини принесла мені тотальне усвідомлення, що я не знаю цієї, нової, іншої людини. Я не знаю, про що вона думає і мріє. Не знаю, що для неї є сакральне, а що вона не цінить зовсім.

- Скучала?
- А ти взагалі хто?

 Це наштовхнуло мене на думку про колишніх, які повертаються пораз через 1, 2, 3  роки після закінчення стосунків. На що вони сподіваються? Адже зазвичай  ні в кого не виходить зійтись з колишніми. А знаєте чому?Бо люди в надії пережити знову вже пройдені почуття, звертаються до людини, яка як їм здається, залишилась все тою ж. Та насправді нічого не анульовується, не повертається назад. Навіть в стосунках ми змінюємось,  хтось стає тривкішим, хтось навпаки нічого не хоче брати з них. До решти люди в стосунках вже є з багажем сварок, емоцій чи приємних моментів. І вони вже не відмотають час назад, щоб знову стати колишніми. Тому той, хто згадує як в 5 класі йому сподобалась дівчинка, і біжить до неї за емоціями і за цукерково-квітковим періодом, приречений завжди програвати і шукати свою "большую любовь" і в старості згадувати " а як було гарно отодіто  і тоді". Бо окрім змін в нас самих, приходить усвідомлення, що бажання тільки насолоджуватись в стосунках, це признак інфантильності. Не можливо отримати прекласного, або хоч хорошого результату по-дитячому сподіваючись на ідеальні стосунки, ідеальну половинку, ідеальний час для стосунків. Але люди зазвичай не хочуть цього визнавати, а хочуть цієї ейфорії перших побачень, цієї легкості, без роботи над стосунками. Без реального усвідомлення, ЩО таке справді кохання, вони хочуть щоб їх любили, а не хочуть справді Любити Іншого.   

Зефір н-н-н-нада?

Тож одна з найбільших помилок: сподіватись повернути колишні "зефірні" почуття чи зберегти запал закоханості (попросту ті гормони, що в них вивільнялись).

Хоча люди зазвичай плутають гормони з справжнім коханням. Справжнє кохання це не вбиватись за людиною, не плакати по ночах, бо немає поруч, не хотіти один одного бачити 24/7. Це все - закоханість. Насправді це 1 етап До кохання. Їх є ще кілька.

Вся та діч, що ви вважаєте коханням:

Перший(закоханість) це нестача людини. Коли ти не спиш, не їси, все що треба це любов і людина. Любов певної людини.

Друге, це перенасичення. Коли через 2-3 місяця кудись діваються всі сюсі-пусі. Романтика перестала "перти". А все тому, що гормони не можуть так вже вивільнятись. Вони сказали досвідулі. Ви звикли до людини. В певних пар закоханість тримається і до 3 років. От тоді точно всі гормони припиняють виділятись. Як там кажуть: Любов живе 3 роки? Так от це закоханість. 

На другому етапі (ти як мій диван) приходять сварки і кризи. Ви вже показуєте себе, свій характер і свох недоліки. Через те наступає і третій етап.

Атвращение. Нас попросту задовбала людина. Або не так. Вона настільки винесла мозок чи ми скільки сварок пережили, що помічаємо за собою, що нічого не відчуваємо до людини. Ну хіба огиду. Вона не така вже хороша, не на стільки вже нам подобається. От тут то якщо люди розходяться, то звучить "як я могла бути з таким козлом" "чого я зразу не побачив, що вона дура". І зрештою якщо стосунки не були вартісних, а простою інтрижкою і ви нічого не робили для них, то пора закінчувати. Пора кидати один одного, виливати душу другу і слухати російський реп( цей пункт обов'язковий). А якщо ж ви цінуєте людину, якщо ви хочете продовжувати попри весь біль, ви зберігаєте стосунки. І увага, тоді, і тільки тоді, приходить любов всіма даний пункт.

Хоча перед нею, ще мають прийти і закріпитись у вашому житті ще 

3 пункти:етап терпіння, етап поваги( початки любові), етап дружби. В них ви остаточно приймаєте рішення бути з людиною, і вже не видивляєтесь її проколи,а намагаєтесь прийняти її, стати другом їй та допомогти у своєму рості. Після цього ніхто нікого не гнобить, і не буде нервувати чи викликати ревнощі. ВИ поважаєте людину( свій вибір зрештою) і робите все від вас залежне, щоб цій людині було добре. 

І саме тоді приходить це почуття

Любов. Ви вже наситились гормонами, наситились один одним, ви вже стикнулися з найгіршими сторонами один одного і тепер спокійно можна кохати один одного. Тільки після всіх етапів прийде стійке і сильне почуття прихильності до людини, бажання їй добра і відчуття святості її потреб разом з власним бажанням бути поряд на все життя і розвиватись разом.

А вона всьо абадном да абадном

 Бо з чого починалось тим і закінчується, якщо людина не розвиватиметься, не прагнутиме ставати краще, будувати свої стосунки, то їй залишається лише деградувати. А в такому стані самі собою недолюблені і неповноцінні дівчата починають просто орати на хлопців "а чо ти мені не подарував цвіти?", "ти мене нікуди не водиш!", "а все стало по-другому, погано!". Починаються претензії, і в  такому випадку, хочеться попросити почати поважати сама себе хоч і робити так, щоб тебе поважали і а там гляди і хлопці з квітами підтягнуться. 

 З приводу хлопців, то коли вони деградують починають грубити "а що я маю її кудись водити", "вона ведеться лише на бабло, користується мною",  "який там ресторан? Вона шо дома не поїсть?", " А нашо їй нове плаття? В неї якісь там вже є" і в такому випадку хочеться йому відповісти "в неї є придурок якийсь, а не плаття".

 Не так, в такому випадку нічого не хочеться відповідати. А просто ідіть. Ідіть куди очі бачать. Бо терпіти приниження в стосунках це діч. Діч себе гробити. (ну хіба ви мазохістки).

Адже тільки поважаючи себе і поважаючи інших можна любити людей, можна отримати любов інших. І там є ще купа прикладів. Але головний посил: любіть себе, займайтсь саморозвиток і будьте достойними. Це і буде рухати вас вперед, це і залишить вас людиною, яку хотітимуть кохати.

P.S.

текст лежав зо 2 місяці, але я просто знаю, що деяким він потрібен. Багато сьогодні було розмов про то, але добре, що ми хоч і малі але вже розумні (майже). Я сподіваюсь твоя історія вже не повториться вчетверте:)

Люблю, цілую. Ти золотко