.

14:13 Коли думки не дають спати 0 Comments

Жахливо болить і гниє щось в середині, Боже, як болить

лише нещодавно побачила на стінах колишнього воєнкомату дошки з фотокартками чоловіків і хлопців, що пішли на Схід воювати,
 пішли на справжню війну, де кулі не гумові і ворог не друг, що прикривається маскою люті, це вбивця, що не схибить  коли треба буде

Як було страшно проводити пальцями по їхнім фото, пробігати очима по їхнім іменам, знати, що за кожним з них стоять чи мати, чи батько, чи сестра, чи дружина, чи донька чи син. ТИ розумієш, і всередині тебе щось починає нити. Фото з чорною стрічкою в кутику, на якій зображений молодий хлопець, обпікає пальці, тобі хочеться кричати. Опускаєш голову і йдеш,отак просто, безсилий
проходиш повз памятник - танк часів Другої світової, від заліза віє мертвотним холодом, боїшся торкатись до нього

скільки ще наших чоловіків будуть винищувати
скільки ще нам терпіти, тоді, зараз
скільки ще, вам треба почути криків до хрипоти матерів
скільки ще крові
скільки ще?
щоб ви впились вже люті кати