Постріл в голову
Дурію просто на рівному місціСаме зараз, мені здається, настав той час, коли горло об`язали липкими вїдливими, з ніжністю соляної кислоти, пальцями інших. Вони пестять шкіру, ніжно обхоплюють шию і перекривають мені нахер повітря!
Яке це миле і гарне місто, моя Зве, таке чудове, що в найближчі 20 днів не хочу виходити з дому. Якось воно уже не весело розчаровуватись у людях, можливо хтось скаже:"то не треба багато вимагати", а я скажу я просто думала "ти норм" но і тут я залажала. Ніфіга не вмію розбиратись в людях. Ніфіга уже не хочу терпіти цей брєд і тупу поведінку інших, а скільки гарних фільмів я бачила, а скільки краси в них ♥ та жодного назву не згадаю - катастрофа. Я вже давно не бачу такої краси ні в моєму місті, окрім лише нічних вогнів, вони неперевершені, ні в красі людей, всі вони пластикові як кукли барбі, тільки зуби в них криві на відміну від неї, ні і в стосунках людей, всюди фальшшшшш фальшшшшш.
І я вже якщо чесно втомилась, може відпустиш мене? Бо сил немає від обовязків, обіцянь, повідомлень, неправильного мого поводження, моєї грубості і образ.
Бляха, застрельте мене, ібо ета всьо неправільна і я якась трохи тоГО. го?
Го гуляти нічними вуличками, і геть все одно, що намочу ноги, що захворію, що 100% посковзнусь і впаду на якісь підступній льодинці -_- , ібо ето же Я!
я просто хочу відчути ТЕ.., ТЕпло, ТЕбе,і мені геть чисто пофіг хто ТИ, мені треба якась людішка, що буде ходити зі мною, падати, говорити про всяку фігню, коли ми не будемо сидіти і мовчати!(або будемо, але то буде в потрібні моменти). Мені не треба жаркіх пацелуєв, і страсних взглядов, мені треба близьку людину, напевне, або не близьку, але взагалі не треба. Не треба цієї ванільної єрєсі типу "коли ви поряд ви можете і мовчати і це тепло, почуття, що між вами скаже за вас все і ви відчуєте себе одним цілим без слів" .
ФЄ
Зробит так, щоб мені було цікаво. Хочу дуріти і забирати в тебе свою шапку, хочу, щоб обіцяв все життя варити мені рис, хочу щоб плів мені косу, хочу щоб потім і псував мені зачіску, хочу, щоб не жаліючи ні про що
охохо тут Свєту понесло у спогади
але зрозумій не буде нічого
Мені уже не подобаєтьсяхочетьсягорить нити друзям/ про свої глобальноколосальноепічніі страшні надумані проблеми у хворій голові,бо вони просто топлять мене, тягнуть в крижану воду, знаєш як то коли в шкіру заходять кольки? ото уяви як таких тисячі входить у все твоє тіло. Так я себе інколи почуваю, мб це проблема "18-річних". Таку ще не відкрила наука, але думаю вона про неї здогадується, можливо мене вилікує подорож, поїздка, втеча. Хоча Сенека казав, що всюди веземо себе із собою, і тому не втечемо, але все ж. Можливо, я втомилась від цих людей, можливо втомилась пити( а це 100%) вистачить з мене ловити вертольоти, можливо я втомилась себе так поводити, я втомлена 18-річна дівчина, не вистачає ще кота для повного апогею.
Але все ж нити то весело, але й братись за розум треба.
Та й вас уже дістало мене приводити до тями і вимушено запитувати, що вже сталось і чому в мне знову дах поїхав. Як кажуть прастітє-ізвініте, більш не буду навязуватись
ДахаБраха ♥
0 коментарі: