мама-земля розкриває черево
мама-вода розгортає обійми
хлопців війна забирає чергами
«господи змилуйся» – згадуєш подумки
«господи змилуйся!» – кидаєш в небо
«господи змилуйся» – пишеш на стінах
перемагати уже не треба –
непереможні тільки міни
непереможні тільки кулі
решта – випробування авраама
решта – убога доля людини
доля – у бога
недоля – з нами
з нами – липневі лілії днини
з нами – грудневі лінії ночі
мама-земля закриває скриню
мама-вода накладає скотч
перемагає все нелукаве
пісня й молитва
вітер і постріл
доля іде по краєчку бритви
бритва – тупа
але край її – гострий
мама-вода розгортає обійми
хлопців війна забирає чергами
«господи змилуйся» – згадуєш подумки
«господи змилуйся!» – кидаєш в небо
«господи змилуйся» – пишеш на стінах
перемагати уже не треба –
непереможні тільки міни
непереможні тільки кулі
решта – випробування авраама
решта – убога доля людини
доля – у бога
недоля – з нами
з нами – липневі лілії днини
з нами – грудневі лінії ночі
мама-земля закриває скриню
мама-вода накладає скотч
перемагає все нелукаве
пісня й молитва
вітер і постріл
доля іде по краєчку бритви
бритва – тупа
але край її – гострий
* * *
помолися за мене своєму богу
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить
Іздрик
Боже, дай нам миру і збережи життя наших воїнів
0 коментарі: