лист тобі ненадісланий
я спокійна і лінива це погано, це ступор і тупе життя, це не правильно, треба себе убивати, знайти ще щосьі я знайду, ну бо це ж я
ти дуже добрий, чесно, і можливо ти це ще не прочитаєш, бо діла-діла, змінюєш себе і змінюєш життя( пишаюсь тобою), але ти моє тепло(ти ж памятаєш), кажеш, що я твоє мотивація, і ще купу гарних слів, а я як я, за це пробач(
ти знаєш мене краще ніж мені б навіть того хотілось, кажеш що я егоїстка, слабка, несерйозна, не ціную те, що маю і я це знаю, мирюсь з твоїми словами. Хочу щоб поруч з тобою була достойна і прекрасна(у всіх сенсах) дівчина, але давай щоб їй було 18, а то ти ж ніфіга не розбираєшся))
перечитала твої останні повідомлення, з серії "серйозні", і я справді тебе попсувала. Ти запитав потім, чому так сталось з тим хлопцем, чому ми перестали спілкуватись, думаю ти хвилювався що ми також розійдемось ворогами, але ж ні, як ти на мене не можеш злитись, так і я не можу тебе зарахувати до списку: "проходящих мимо" і перш за все тому, що ще ніхто так сильно не намагався привести мене до тями, ти не зрозумієш мої викиди відвертості у листах до тебе, я не розумію твою щиру віру в мене.
І якою б ти гарною і розумною не була,
з рівними зубами (ти серйозно?), і милою посмішкою, нєа, не хочу таку поруч, а тим більше щоб ти була майбутньою матір'ю моїх дітей.
/про зуби то був сарказм/
дуже багато чого ми сказали один одному в Інтернеті, думаю нам не випаде ніколи серйозно поговорити в реальному житті, але це ж ми, ми й так спроможні робити всяку фігню
ти дуже романтичний, дужеееее це все настільки мімімі що я аж вступорі, бо не зустрічала настільки милих і добрих
і ще раз перечитала нашу переписту - я тупа безчуствінна коза
давай збережемо тільки найкращі спогади один про одного?
і, звичайно, одружимось у 40 років, якщо ти будеш самотнім, а я буду дамою з котиками
(але я щиро надіюсь, що ти викинеш з своєї голови ці дурниці і знайдеш чудову дружину і будете жити довго і щасливо/і краще вмрете в один день, бо я памятаю твої слова про алкоголь і тд/)
а тепер маленька ремарка, чому я вирішила це тут опублікувати
1. Ти не будеш в онлайні
2. Ти все сприймаєш на свій рахунок, тож буде справедливо посвятити тобі щось
(до речі я ще памятаю, як ти назвав мої записи творінням хворої людини так що дарагой ахахах)
К.
0 коментарі: