А яку дірьомову таємницю приховуєш ти?
Проблема не в тому, що ми знаємо про страшні і неприпустимі речі, проблема в тому, що ми їх робимо. Я пізніше напишу публікацію про булінг - знущання і цькування дітей в школах, про самогубства і про свій власний досвід. Чомусь ці речі мене дуже зачіпають за живе, чомусь щось в мені кричить про такі випадки.Знаю, що деяким було дико читати попередні пости про насильство над жінками, про депресію тощо, але страшніше для мене те, що ми з цим зіштовхуємось кожного дня. І пораз ми аж ніяк не є в ролі жертви.
Згадуючи свій шкілький досвід, тішки анонсую: я була в числі тих, хто завдавав образ та принижень іншій особі. Я була з числа булерів. Найстрашніше, що я не усвідомлювала своєї нищівної ролі. Чесно? Зараз з жодних моїх однокласників, не згадає особу, яку ми цькували.
І це страшно, адже можливо ми зламали її життя.
Я зараз дивлюсь серіал "13 причин чому" про дівчину-підлітка, що вчинила самогубство, і розумію добіса багато.
Насправді в нашому житті мало важить ( чи має мало важити) хто з якої сім'ї, хто якої орієнтації і в кого які прибутки. Але це пораз так важко розуміти. Так важко. Для мене як відкриття істини пости в Інстаграмі деяких зірок, які не прагнуть порносамопрезентації, відкрито вірять в Бога чи іншу вищу силу, і які не цінують бутафорію. Здається, що вони знають якусь важливу істину, яка поки що закрита для мене.
І це знову ж таки так важко. Ми всі чогось боїмось, є в полоні якихось стереотипів та обмежень. Я в такі моменти відчуваю фальш: за чимось женусь, щось комусь показую/доводжу, усміхаюсь і фарбую губи, а потім як тільки всі не бачать я падаю від жахливого болю в плечах. Важко. І це не означає, що я страждаю через когось/через щось. Просто між розумінням себе, цього світу та правильними діями так важко знайти дорогу. Так важко пораз відмовитись від бутафорських речей, бажання популярності чи бажання комусь щось довести.
Постійне Я, Я, Я насправді вибльовує тебе самого в канаву.
Мені справді важко пояснити себе, своє ставлення, але такі "тріпи" змушують розкопати щось глибше, і пораз не найприємніші речі.
Дещо, з того що я пишу, не одноразово викликало жах у головах читців. Я не знаю, хто ви. Не знаю здебільшого, але уявіть настільки все глибоков нас закопано.
І я не можу припинити в цьому копатись, розбиратись. Це може бути прихована моя сторона, це може бути те, що б ви про мене ніколи не подумали, чи не хотіли знати, але якщо ви вже тут, тоді слухайте.
Пораз ми робимо паскудні речі, такі паскудні, що ми хочемо, щоб ніхто в цьому сраному світі про це не знав. Але вони знають. Завжди є люди, які про це дізнаються. І урок лиш один: правда може бути нікому не потрібна, але вона таки колись восторжествує, тож чиніть по-совісті, Господи, чиніть так щоб вам не довелось жити все життя з дірьмовою таємницею всередині.
П,С,
Я дійсно тільки зараз зрозуміла як дірьмово ми з нею вчиняли. Жертвою нашого булінга була дівчинка Саша. І я сподіваюсь ми не зламали їй життя.
0 коментарі: