залишатись Людино, захищати невиннних, жити по-совісті

20:54 Коли думки не дають спати 0 Comments

я як виявилось не розучилась читати з запоєм, як виявилось, найкращі і повчальні книги( ну або їхня більшість) не розповідають про неземне кохання чи війни - вони розповідають про простих людей. Вбити пересмішника Гарпера Лі це одна з кількох книг, що відкривають світ і втягують тебе туди так як Ті, що співають у терені, так як Смажені зелені помідори в кафе Зупинка. Всі вони розповідають про історію однієї сім"ї, всі вони розповідають про стосунки, характери і спроби пізнати, навчитись чогось в цьому житті.
чесно не сподівалась, що твір який виграв пуліцерівську премію, виявиться настільки простим у сприймані водночас з шаленою  глибиною. Роман показує, зрештою, як одна людина намагалась жити чесно і по-совісті своє життя. Жаль, сьогоднні ми зустрічаємо мало таких. Тож це дає замислитись про свою поведінку і свою совість.

Тільки згодом після прочитання я зрозуміла, чому книга називається Вбити пересмішника. Убити песмішника одначає поступити ницо, не по-совісті. А вся книга розповідає про чоловіка, про вчинки, про намагання його навчити совісті і шляхетності своїх дітей. Часто нас не вистачає саме цієї совісті, якогось шляхетства, щоб не відповісти образою на образу, щоб зрештою не зважати на неї. Часто нам не вистачає сміливості і людськості, щоб припинити знущання над слабшими, щоб припинити чуже гнобіння, часно нам не вистачає Людини у нас самих. Ми звикли все пояснювати жостоким світом, впливом телебачення, Інтернету зростанням значення масової людини, і при цьому лише розводимо руками "мовляв а що вдієш". Та тільки книга Гарпера Лі вчить, що вдіяти таки можна :" мужність - це не чоловік зі зброєюв руках. Мужність - це коли ти знаєш, що програв свою справу, ще не розпочавши, але все одно берешся до неї. Перемагаєш тут не часто, проте іноді перемагаєш." Мужність, це коли знаєш, що все місто зненавидить тебе, піде не тільки проти тебе, а й проти сім"ї, дітей, і не ступитись з дороги, а вчинити по-совісті, вчинити так як мусиш. Бо якщо злякаєшся і опустиш голову й даси як ПІлат умити руки і встати в бік, щоб юрба розпинала, кого тільки захоче. То ти сам втратиш людську подобу.  І що буде тоді коли юрба піде, коли ти залишися сам на сам з собою: "перше ніж дійти згоди з іншими я маю дійти згоди з самим собою. Єдине, що не підлягає закону більшості , - це власна совість." Що будеш робити коли зрадиш собі?
Я не знаю чи насправді існував прототип героя Аттикуса Фінча, але цей образ для мене взірець. Адже однією  його сторін було не лише жити по-совісті, а й не ставити себе вище кого-небудь, саме тому він захищав чорношкірих. Він як герой показує приклад смиренності, він приймає свій талант стрільби не за допомогою нього не будндючиться і не вихваляєть, адже талант дано від народження і це не залежить від дій людини: гратиме вона на скрипці чи ніколи не матиме слуху.