холостячка

знаю ж сама про періодичність записів, самодисципліну та купу ще всякої фігні, але я як завжди. Всі дедлайни вже давно згоріли, а я все ще чекаю на диво о 1 ночі. І мені вже навіть не хочеться спати, а навпаки якийсь дурний плиплив сил. Можливо, та ні, точно,  завтра поплачусь за це, але сьогодні то сьогодні. Нехай,  танцюємо!
Сьогодні я живу як холостячка. Здебільшого через те, що сесія на дворі і часу ні на що катастрофічно не встачає. Я зі всіх сторін розклала зошити, книги, заглядаю третю добу в ноутбук і ще не знаю як не зійшла з розуму. А поки я забула що таке готування і турбуюсь лише тим, щоб тепло одягнутись та замовити собі їжу. Мій мозок активно хоче глюкози і як за помахом чарівної палички в мене виявляється мілка з орео, а я втомлено попиваю негазовану воду з келиха і танцюю в піжамі. Напевно я таки збожеволіла, але як добре! 
Як добре, що  трохи навчилась раціонально мислити і попускатись з приводу навчання та оцінок, бо комплекс відмінниці вишкрібав мені мозок з черепушки. Я харилась, сумувала, була розбита, але зрештою просто інколи треба не так заморочуватись. Відпустити чергування днів і вони полетять як скажені, відпустити ситуацію з новим роком і вона зразу сама собою вирішиться. Потрібно відпустити і слухати себе, і все стабілізується якнайкраще, якщо навіть спочатку здаватиметься, ШО ТО ПРОСТО АРМАГЕДОН. Спокійно, просто все зважте та робіть, що вам хочеться. І заради бога, вже забудьте про ті осудливі погляди і перестаньте труситись за кожну дрібницю.
Без цього легше і спокійніше. Тож кіп калм і продовжуйте бути собою.
Я вигребу цей останній місяць, ви вигребете, ми всі все зможемо.
Цьом