Про найголовніше

Хотіла розповісти щось про свою канонічну дурість та випадкове прозріння вдома, щось про те, що ці місця нагадують мені багато чого такого, без чого мені буде краще, ще хотіла поговорити про свою впевненість/невпевненість і про те, що все залежить від внутрішнього світла. Але не буду.
Бо  потрібно про найголовніше, а  це моя сім'я.
Чесно? Не уявляю в себе дитину, от просто ні разу. Не уявляю як мама впоралась сама з трьома дівчатками. І хоча вона жартує, що там нічого складного  і сама вона не дуже "напрягалась" але знаю, що це титанічна робота. І за це їй дякую. А собі подумки відзначаю, що хочу велику сім'ю. Як мінімум двох дітей, щоб було весело. Щоб можна було в дитинстві гратись разом, ну або намагатись не пробитись за іграшку. Щоб ходити разом гуляти та разом прикрашати ялинку. Щоб іти сковзатись з крутої гірки і потім майже реанімувати один одного, бо якщо хтось уб'ється, то мама повбиває вас усіх. Щоб приходити на допомогу чи хоча б витирати сльози.
Рідні потрібні для обіймів, і для того, щоб побути поряд і розвеселити. Рідні потрібні для того, щоб коли ти за сотні кілометрів від дому і рідної країни, було кому пожалітись і було куди хотіти повернутись.
Вони потрібні зрештою, щоб смикати когось посеред ночі і змушувати фотографуватись, щоб дізнатись як виглядає обновка. Вони потрібні для того, щоб за вечір спробувати три сорти чаю під ряд і визначити який найбільше сподобався (саме той чай тобі обов'язково спакують з собою, навіть якщо це була єдина пачка).
Потрібні, щоб зрештою допомагати матеріально, коли тобі скрутно. Потрібні, коли тобі самому потрібно підтримати іншу людину, адже великою веселою ватагою тепліше завалюватись до лікарняної палати.
Сім'я потрібна для того, щоб нам не було самотньо і сумно.
Мама каже, що з нашими малими пораз важко справитись, але без них було б сумніше. І я погоджуюсь на 1000%. Я ніколи не забуду як вперше тримала їх на руках, як колисала, як малий бігав за Максом зі словами "папа, ди усінь" (а та гусінь була таки противна). Я не забуду жодні їхні обійми і те, як вони щиро сміються і радіють тобі.
Я нарешті розумію, чому і нащо. Я люблю і дякую, що люблять мене. Це велике щастя.