fuck

насправді з нами все хріново, моніторити, щоб не написати. розігрувати діалоги, щоб нічого з продуманого не було сказане. думати про поцілунки, які не зриваються з вуст. Варитись у всьому цьому з приправами у вигляді алкоголю, думок, вибору, рішень і, курва, просто нелюдської злості. Огризатись до всіх й абстрагуватись від своїх слів, думок за допомогою дієприкметникових зворотів й займенника "Ти". Жаль, правда, в своїх очах це мене не рятує. І якщо чесно кричати: "хелп" немає сенсу. Доста, щоб тебе рятували інші, треба щоб я сама себе рятувала. Треба зрештою і забити по раз на себе і свої зайоби.( тут обов'язково усміхнутись на свою дерзость у використанні поганих слів) Все мене підганяє, все підштовхує робити вибір, а в мене така поведінка ніби цей місяць тягнутиметься вічно. Що куди зачем і як. обше не понятно. Але я мушу сама чорт забирай, сама. Забити на всі інші чинники. І мені піздецки страшно, а ще ноги мерзнуть. Залишається лише в цей момент потирати вже червоні і пекучі очі від дозування ноутбуком й думатидумати. 
Подивіться на людей. В кого немає проблем? Але пораз ми занадто застряємо в своїх, бо боїмось зробити важкий вибір. Мені важко, але я чесно справлюсь. В таких випадках людей рятує віра: в Бога, в гороскопи, в передбаченнях на чеках. Нам не вистачає віри в себе, і її ми заміняємо вірою, в щось інше надприродне, і стовідсотково дієве. Так я вірю в два рядки з чеку: " ви настільки щасливі, наскільки думаєте". Тож якого фіга, ми постійно думаємо, що нещасні. Кажись пора відпустити злість, розчарування, втому і просто дихати. Просто іти. Ну і, Свєєєє, давай ще по-дурному усміхатись. Залишається лише собі побажати Удачі, як робить то мама. Ох а вона все таки щось відчуває!:)