все або нічого

Інколи просто приємно побути собою. Інколи просто потрібно проспати солодку ніч, коли  уві сні тобі сниться героїня твого ж улюбленого серіалу, а на ранок ліниво вилізти з ліжка й почати говорити і смітись з цього життя. Інколи  час полюбити себе, себе 21-річну, себе таку розгублену й ліниву, себе накручену з того всього навчання і себе, яка хоче напитись вперемішку з ЗОЖними мріями. Зараз напевно час/шанс знайти себе. Життя випробовує мене: постійні трабли з здоров"ям, ніби натякають зосередитися на собі, придивитись до свого стану й перестати забивати на своє самопочуття; з приводу морального самопочуття, то до речі і проблеми в стосунках показують давно розхвалені істини, що ми не помічаємо, і які до останнього часу не сприймались нами; втоплений телефон й не можливість зв'язатись з людьми, показала, насправді, як рідко ми спілкуємось з близькими людьми, і як багато сміття навколо нас. Це стосується як інформації в Інтернеті, так і людей, з якими спілкуємось. А остання капля в моїх траблах - божевільно болючий зуб, говорить про відповідальність, яка прийде за кожну здійснену/чи не здійснену дію, а ще вчить мовчати, і нагадує, що це корисно. Адже ми і не помічаємо який бруд по раз лиється з наших вуст.

Бо вірю, що правильний шлях існує, а хороші люди не вигадка.

І зараз можна сказати, що я все навигадувала це собі, що насправді просто невезуча чи  так співпало, але не хочу бути такою песимісткою. Бо вірю, що правильний шлях існує, а хороші люди не вигадка. Я хочу стати хорошою. Хочу нарешті пізнати себе, адже все життя ми або тікаємо від себе, або пізнаємо і змінюємо себе. Обираю друге, і хоч цей шлях занадто довгий і тяжкий, спробую. Як спробую не злетіти з свого плану читань книг й перегляду серіалів. Бо це дуже важливо. Дуже важливо інколи й полінуватись, нічого не робити, бо тоді чітко бачиш заради чого працювати. Інколи варто залишитись наодинці, щоб помітити чудового співрозмовника.