чому не варто спати з чужими хлопцями?

все або нічого

Інколи просто приємно побути собою. Інколи просто потрібно проспати солодку ніч, коли  уві сні тобі сниться героїня твого ж улюбленого серіалу, а на ранок ліниво вилізти з ліжка й почати говорити і смітись з цього життя. Інколи  час полюбити себе, себе 21-річну, себе таку розгублену й ліниву, себе накручену з того всього навчання і себе, яка хоче напитись вперемішку з ЗОЖними мріями. Зараз напевно час/шанс знайти себе. Життя випробовує мене: постійні трабли з здоров"ям, ніби натякають зосередитися на собі, придивитись до свого стану й перестати забивати на своє самопочуття; з приводу морального самопочуття, то до речі і проблеми в стосунках показують давно розхвалені істини, що ми не помічаємо, і які до останнього часу не сприймались нами; втоплений телефон й не можливість зв'язатись з людьми, показала, насправді, як рідко ми спілкуємось з близькими людьми, і як багато сміття навколо нас. Це стосується як інформації в Інтернеті, так і людей, з якими спілкуємось. А остання капля в моїх траблах - божевільно болючий зуб, говорить про відповідальність, яка прийде за кожну здійснену/чи не здійснену дію, а ще вчить мовчати, і нагадує, що це корисно. Адже ми і не помічаємо який бруд по раз лиється з наших вуст.

fuck

насправді з нами все хріново, моніторити, щоб не написати. розігрувати діалоги, щоб нічого з продуманого не було сказане. думати про поцілунки, які не зриваються з вуст. Варитись у всьому цьому з приправами у вигляді алкоголю, думок, вибору, рішень і, курва, просто нелюдської злості. Огризатись до всіх й абстрагуватись від своїх слів, думок за допомогою дієприкметникових зворотів й займенника "Ти". Жаль, правда, в своїх очах це мене не рятує. І якщо чесно кричати: "хелп" немає сенсу. Доста, щоб тебе рятували інші, треба щоб я сама себе рятувала. Треба зрештою і забити по раз на себе і свої зайоби.( тут обов'язково усміхнутись на свою дерзость у використанні поганих слів) Все мене підганяє, все підштовхує робити вибір, а в мене така поведінка ніби цей місяць тягнутиметься вічно. Що куди зачем і як. обше не понятно. Але я мушу сама чорт забирай, сама. Забити на всі інші чинники. І мені піздецки страшно, а ще ноги мерзнуть. Залишається лише в цей момент потирати вже червоні і пекучі очі від дозування ноутбуком й думатидумати. 

сансара

ти маєш зловити, злапати, вхопити ту мить, між упоєним щастям і зародженням сумнівів. Та мить одна серед вічності і є безсмертна любов, і є сліпа довіра, і є найдорожчий скарб. Адже коли прийдуть сумніви, вони все зламають і зметуть на своєму шляху, ніби тайфуни в 12 балів по шкалі Бофорта. Вони посягнуть на найдорожче - на впевненість у всьому хорошому, вони очорнять і зламають щось кволе й чисте  в тобі. І нічого не стане як раніше, страх й сумніви тепер будуть твоїми частими гостями, підстерігатимуть на кожному  кроці й напівоберті, кожній усмішці і слову, не твоєму. Вони штрикатимуть ножами й чекатимуть поки прокинешся сама вночі, тоді сидітимуть тобі на груддях, тоді гарцюватимуть на них канкан намагаючись проломити твою грудну клітку. А ти старатимешся дихати, рвучко хапаючи повітря між раундами, а ти і далі намагатимешся жити, бути, бігти, продовжувати намагатись і знову по колу. Так буде завжди, поки ти не приймеш свої сумніви, поки не змиришся й не поставиш себе вище за інших.  

Бо зараз душить зобов'язання, обіцянки й спроби не сваритись, не бити посуд, не робити дурниць, не запрошувати сумнівів, не дуріти. А час, як і життя, біжить, його завжди буде вдосталь, але для когось іншого. Тобі ж треба поспішити, а ти  знову сидиш, плануєш, розраховуєш, самостійно складаєш списки й думаєш, "а що як?" а що як кинути все? Розірвати будь-які зобов'язання й кинути всі сподівання. Закрити вуха і очі на крики близьких й позитивні прогнози ворожок, бо котел закіпає, а ти все як та жабка віриш у краще і пристосовуєшся до неможливих умов, думаєш, що температура не підніметься більше. Та потім якщо(  а будьмо реалістами) коли закипить котел, сил в мене, як і в жабки тої вистрибнути не буде. Коли прийде буря - питання лише часу. 

А зараз терпи, вважай, що все йде на краще, й пий вишневий сидр. Зрештою брехати собі - найважче, але ти справляєшся.