його твіттер
прочитала його записи за кілька місяців за 8 хвилин. Посміялась і задумалась. Або такий розумний і проникливий став, або "крав" десь частину цитат. Але дещо залишилось сталим - його сум, сум і самотність. Чому вона живе в ньому і з ним? Я впевнена, їй він ніколи не зраджує, навіть коли в його ліжко лягають дівчата. Навтіь тоді він з останніх сил тримається за самотність. А коли він кінчає, також думаає про неї? Вона йому замінила навіть мене. Хоча, що мене заміняти, ми нормально то і не були знайомі. Так черговий епізод, коли він "точно назавжди" вирішив попрощатись з самотністю. В нас не вийшло як бачите. Та і не думаю, що вийшло б. В Мене від нього було кілька записок, кілька букетів та кількатисяч світлових років, ми були не в одній площині, не в одних сподіванях і мареннях. Як можуть зійтись люди, коли він називає мене істеричкою і втраченою, а я його депресивним хлопчиком? В мене жалю і смутку було як соку у стиглих абрикосах, а тут він ще нудотно зранений. Я хапалась за землю і траву, ставала каменем і скалою і вивищувалась і відсторонювалась, а він в цей час будував мрійливі замки і ловив стрекоз.Нам скільки тоді було? Десь по 17, а по історії ніби всі 45.
Він і зараз здається бореться з своїми внутрішніми вітряками і рознюхує "правильний" шлях. В нього ніхера не виходить, а його емоційні качелі я можу вже відстежувати і відзначати в календарі як чорні дати.
То він таки спить з нею? Напевно. Адже такий кайф залишатись зраненим і злизувати кров на своїх покалічених руках.
0 коментарі: