фото

розпрощавшись з половиною моєї сім"ї раніше і побажавши солодких снів наймешним, а зараз сидячи в зручному кріслі, коли поряд тихо й втомлено сопить мама, і знаючи, що десь в квартиті є Оля, я з трепетом можу нарешті написати про НАС. Про Нас не як сім"ю  і  про Нас не як купку індивідів, чи не про Нас як про дійсно дивну суміш характерів, а про Нас як Нас.
дійсно кажуть чужа душа то темний ліс, але коли, ти пов"язаний з людиною,  -  вчишся відчувати її. Чи можливо то вже  закладено на генетичному рівні:  знаєш, що вона хоче чи що відчуває.
Мені тепло, що інколи я в гадую Вас, тепло, що справді маю таку сім"ю. І немає вже новорічного чи святковго настрою без Вас, бо головним вже є  не цукерки і не купа салатів на столі. А  потрібними як і кисень в наших легенях стали такі вечори за грою в карти й божевільними суперечками, дурнями  й дурочками й такими близькими людьми. Дивно, що боюсь про це писати, але маю двох чудових сестер, і здається що не маю племінника і племінницю, а маю своїх власни дітей. Смішно й страшно згадувати наші дитячі роки, наші бійки й сварки, бо зараз знаю, що Ви найрідніші люди, яких маю.
Й о чорт, на очі навертаються сльози від спогадів, а Оля знову прийшла мені заважати писати., тож  уф перерва на кілька хвилин... а ні ..на кілька годин, бо маю йти дивитись фільм. Але ще хочу швидко дописати. Тож під бубніння фільму й сміх Олі з Богданом я намагаюсь дописати й вилити душу в те, що мені зараз дороге, у моїх свої людей.

і нарешті я таки доберусь до того, з чого хотіла почати і взагалі затіяла цю дурну писанину - з фото. Воно як ми визначили має  близько 18 прожитих років. Прожитих нами.
Ох а за плечима не одна сварка, не один шрам( дивно що в мене їх мало залишилось з такими сестрами-нянями), не один прожитий рік, цілих три випуски з школи, цілих три вступи в універ, аа ну й десятки нерівних чілок, на трьох - до десяти невдалих зачісок, ріки сліз й цукерок. чотири розбитих вазони, купи жахливи фото й всього друге - де ми разом.
Чорт, чорт, чорт життя не зупинити й Ви зовсім вже мені не належите, Ви - кожна окремо є частинкою іншої сім"ї - вже створеної, чи тої, що тільки формується. Й правду казала Надя, що з кожним роком тепер Нас ставатиме більше, й все буде змінюватись, життя бігти, а ми й далі будемо роздивлятись це старе фото, де ми втрьох зовсім і нічим не схожі один на одну, але такі рідні. Де ми ще діти й маємо такі перелякані очі.