нішто

ти відчуваєш запах сигарет на моїх пальцях? ти відчуваєш спраглість  губ і пустку очей? я ревную чуже до чужого і шукаю інших, в тобі, а тебе впізнаю по усмішкам заклопотаних перехожих. Скажи чому мені так? Ти ж розумний і досвідчений житель цього світу. А у всіх завжди десь чешеться і кожен хоче як не запальну тьолку то дерзку сексапільну сучку. І чому всі такі примітивні?  Грають імейджен драгонс і я в думках підспівую їм, топаю по львівських вуличках і обертаюсь, коли знімаю гроші у банкоматі. Читаю передсмертну записку Курта і розумію його, і розумію ступінь його відчаю. Як дивно і легко і страшно не відчувати це життя, намагатись відновити  свої емоції чи якісь почуття за допомогою підручних засобів, але все потухло навіть і без таблеток. Я сварюсь і наїжджаю на людей, я не адекват, я міс Іронія, я, блять, їбанута і не говоріть що це не так.навіть горілка з медовухою мене/тебе не рятує. По-моєму, якщо ти по-п"яні не хочеш нікому писати значіть це кінець, всьому.

кульки розкидані по кімнаті і ми слухаємо примітив, я не можу пояснити планування мого житла, життя, і не люблю незакінчених переписок. Здається, що зараз я у вакуумі і навіть не хочу чути про сестер Бронте, а просто їхати у заповненному вщент трамваї і співати ляляля-ля, ля-ля-ляля. Я останнім часом бачу щасливих людей, закоханих людей, що пахнуть оляєю ілан-ілангового дерева  і розповсюджують феромони. А ти лише чхаєш від амфетаміну і я сміюсь з цього, думаючи який же ти дурник. А з іншими людьми, що з іншими? Нічого, я хочу їхати до Олі, до Богдана, в Києв. І я поїду, лиш будьте зі мною.

чому мені нічого не додає адреналіну? чому я так поверхнево до всього ставлюсь? фак я хвора