впала як і карніз

Я хочу з вами танцювати і співати,  хочу обіймати вас і сміятись, я люблю вас, дівчатка, і дякую, що прийшли до мене, я щаслива була з вами провести той час мого Асаблівого дня.
Здається, що ви мне зарядили щастям ще на рік. Завтра скажу вам всім, але не перестану повторювати: Я ВАС ЛЮБЛЮ!. І як ви казали, я завжди залишусь вашою мілою картошечкою, мої хороші =*
Я стала щасливіша - точно, я стала доросліша?Не скажу. Вчора хтось сказав, що в мене гарний голос, ми знайти інших іменниників і ще купа дурощів була зроблена, Діана ми з тобою сестри цього разу, єслі ви панімаєте а чом я. А взагалі таке ми мали пережити, такий жостки двіж мав бути в нашій кімнаті, щоб продовжити славу.
Нічого вчора не закінчилось ні після настання 00:00 6 квітня, ні після 4 ранку, коли ми вже вляглись спати, ні сьогодні, але багато чого змінилось, думаю таке треба було, то інше , мені вже немає 18, інша я. то не кінець, то лиш початок.
І залишається єдине відкрите питання: що буде вдома?Для мене то занадто скоро.
Я знову летітиму в прірву з високо мосту? Від чого мені відмовитись і з ким поговорити? Хто мене буде слухати? Хто мене там чекає окрім найкращої в світі родини?
Думаю, я знайду, що робити, ціле місто в моєму розпорядженні, і я навіть знаю, куди я піду найперше.
Мамо, пробач наперед, я люблю вас, але я знову здається буду приходити о 4 ранку, пити і зривати дах іншим людям. бляха невже стосунки на відстані такі важкі? ми що ніяк не вигребемо? хіба не вийде? а чи то треба? а я хочу? а ти? чи ти згадуєш мене лише коли напиваєшся?

всьо харе себе грузити, я знаю одну річ, що я хочу, і я знаю що їду додому, ідіть ви всі