Ми йдемо пити, тобто гуляти і геть чисто паралельно, ну як по правилах перфекціоністів, на завдання, над яким треба сісти і помучатись((( Срааааань як я не хочу робит його. Денис, кицю, пробач, але я його сьогодні не зроблю. ухахаха
ПО-ДРУГЕ
Я ідеалістка, і то дуже зле. Бо постійно я вигадую якусь херню і чомусь вона має виконатись. Але ж, кицю, в тебе нема власних рабів, що виконують всі твої примхи.(а жаль)
але не про це. Коли ж я вже нарешті зрозумію, що маю не вигадувати в своїй голові гарний світ, бо як тільки мій зір стикнеться з реальним світом, я загрущу((
А в пятницю в мене в голові лише була думка "бляяя а якщо цей чувак маніяк, як я від нього втічу на підборах, ну яяяяк? а що як його трохи затримати, ну наприклад тупими питаннями і під час цього зняти взуття, але не кинути, воно мені подобається" піздец карочі в мене в голові твориться. Мені взагалі здається, що ті три людини, що мене читають, взагалі не обтяжують себе писати мені і запитувати"як я". Типу вони бачать нову публікацію і такі" о круто вона ще жива, ну ладн, а тут вона пише, що знову тупанула азазазаза".
а взагалі ми з мамою сміялись і вона казала, що дурним людям не можна казати, що вони дурні. вона такий дипломат у мене ^_^
напевне саме тому вона каже, що я неуважна, коли я кричу, що я тупа. вона мене любить
як я люблю приїжджати в це місто, попри те, що люди тут голі і злі, але я відчуваю себе вільною. Я можу танцювати і співати ідучи по вулиці, стібатись і толкати свою філософію поки Оля обирає собі штани. Кусати Олега і дико з ним кричати посеред людної вулиці, я тут відчуваю ніби отримала крила, мені в кайф, просто в кайф, люблю коли ми подовгу з Олею збираємось гуляти, ну вона збирається, а я вже одягнута, або взута ходжу по коврах, за що вона мене сварить, або заліпаю в якесь кіно з мамою.
але найголовніше тут те, що я проживаю купу смішних, веселих і добрих моментів, які зазвичай не запамятовую, але відчуваю їх тепло. Мені страшно, що я втрачаю їх з памяті, мені не хочеться визнавати, що час іде і не буде як раніше, ніколи, діти ростуть, батьки старіють, близькі люди знаходять пару собі а в мене одне бажання, по велінню опинюватись у своїй рожевій кімнаті і відмахуватись від усього з словами - сюди заборонено, Це МОЯ ТеРИТОРІЯ. Я не помічаю, що кімнатка змінюється, рухається, її форма ламається і перебудовується.
ти знаєш, я ж як приїду сюди наступний раз, мені вже буде 19, я собі не пробачу, якщо не змінюсь до того часу, як я бачу мені потрібен довший перепочинок від дому, набагато, у півроку, щоб визначитись слабачка є чи ні.
то чи можна продовжити своє 18-тиріччя ще на півроку? я ще хочу мати волосся кольору зеленої хвилі, хочу побачитись з Денисом і з його крутою зачіскою, хочу щоб ми сфоткались і показали всім сучкам, хто тут БОСС. Я бажаю дикості, але в мені є ще й інша сторона, яка каже:"алло, дівчинко, хочеш кимось бути - роби щось, ти лише втрачаєш час, алооооо, прокинься!"
я не хочу так як зараз, це занадто тупо і негарно, хоча ти хороший, це тягне мене донизу і вимазує в болоті, мені ж потім гидко з себе.
дивлюсь на чорний лак на нігтях, який він шикарний ♥ і він це не признак, ще одного періоду "я йобнулась", він крик.
я не можу розібратись в собі, чесно, в мене зараз є бажання роздягтись валятись на ліжку, дивитись якийсь тупий, але щасливобанальний фільм, слухати мамине "ой це тебе завтра збирати треба буде, а що ж тобі давати в Львів, що тобі приготувати, а в тебе немає ще холодильника - виставиш за вікно".
і є інший варіан, я піднімаю свою дупу, не лінюсь, визначаюсь, що одягаю,збираю своє грусніньке
так, треба гуляти, йти,
то всьо до сраки,
бо я здається захворіла, горло болить і я не бачу багато моїх колишніх любимих людей, так нізя
бля, після 19 березня заведу собі Інстаграм, якщо звісно не помру,
піс, кісс, міс, і не пийте 0,5 л маренго самотужки ібо на ранок хреновато буде. цьомкаю
Немає коментарів:
Дописати коментар