Лоїс Лейн для нього
Що тобі розповісти, любий щоденнику? Про те, що я тебе майже зрадила? Почала писати більше в інстаграм. Хочу, щоб мене чули і читали більше людей.Про те, що я майстерно прикидась дурненькою і вже професійно кліпаю очима?
Розповісти тобі про те, що він намагається мені вже донести і сказати "щось" вже кілька днів. А я після першого повідомлення вже зрозуміла, що він хоче, але продовжую професійно "не розуміти" що такого важливого має бути в нашій розмові. Кажу, що переписуватись не хочу і вартувало б винести таку важливу на його думку розмову на офлайн. При цьому ліниво потягуюсь і не припиняю мило кліпати.
Він наважується і прилітає до мене перед потягом. Без квітів. Ну жаль - відзначаю про себе. Виходжу з ним на сходовий майданчик моєї роботи і сама того не помічаючи спираюсь на стінку і втуплююсь в точку на стіні позаду нього. Він стоїть на протилежному боці коридорчику і хоча вищий на 1,5 голови за мене дивиться під ноги і я зовсім не бачу його очей. Ми як два підлітки, які не можуть знайти собі місця, хоча хочуть стояти поряд один з одним.
Я про себе знову відзначаю, що він прийшов саме для того, про що я і запідозрила. Дивлюсь як змія і чекаю поки кролик сам прийде до мене. Я не поспішаю.
Він плутається в словах, усміхається і на обличчі відбиваються всі нерви: очі бігають, він підбирає слова і ковтає їх на середині речення, неочікувано сміється, по обличчю йдуть спазми. У цей момент він не надто привабливий. Думаю про свою помаду і чи я не усміхаюсь так придуркувато.
Набридає вже його агонія. Якщо він не вимовить це через 10 хвилин - йду працювати.
Ще одна спроба:
- Як кажуть у кожного Супермена має бути його Лоїс Ле....А чорт забув.
Блін, жаль, я майже повелась. Ну усміхаюсь я точно. Дуже гарне порівняння. І романтичне. Він ще тужиться і я вже відслідковую свою реакцію. Цікаво, що я відчую, коли він таки вимовить це?
- Світлано Ковальська, я хочу щоб ти була моєю дівчиною.
Дуже гарно запропонував, найкрасивіше ніж хто-небудь. Хоча стоп. Мені пропонували "зустрічатись", а не "бути дівчиною". Здається це красивіше. А скільки їх було за останній рік? Разом з цією пропозицією, то, здається, 4 рази. Так, чотири. Боже, а я ще нию, що мені самотньо.
А
стоп
він.
- Знаєш ... Госсподи, а це легше ніж я уявляла.
- Ти мені подобається, мені приємно проводити з тобою час. Але ми мало провели його разом. Давай ще трохи поспілкуємось і далі я дам тобі відповідь.
Фіу. А через місяць-два можна щось вигадати.
- Світланко, хоч наших зучстрічей було мало, але мені цього достатньо. Ти розумна, прекрасна, мила і щира.
- Мені не достатньо. Давай все ще поки будемо більше часу проводити разом.
Мать да ти жжош.
Він ще щось там розповідає, а я думаю про те, що я сприйняла це спокійно і гарно. З кожним разом я все краще вчусь. До речі повз нам проходив один з наших співробітників. Він досить милий і жартує. Так не відволікатись. Щось йому говорю і йду вже, бо ця розмова мене втомила.
0 коментарі: