люди події життя
я починаю публікацію тим, що хочу сказати,що немаю що сказати. Я б звичайно могла розпинатись про тупість нашого університету, про систему і несправедливість, яка панує в світі. Навіть могла б привести приклад як спускаючись сходами з 3 на 2 поверх, я говорила що не збираюсь коритись і миритись з несправелдивістю, що якби і коли вона б не траплялась вона не забудеться мною. Але вже годину по тому я сиділа і плазма в крові в мене кипіла, а я сиділа, бо зробити нічого не змогла. Та не будемо про це, все ж треба глибоко вдихнути і зізнатись собі, що я слабачка, тупа слабачка. Як я живу і що роблю вже заливає шар ліні і бруду, і безгрошівя, безталання. Я ж не можу бути Цербером. ЧИ можу? А в мене порізана рука, вона дуже пече і ще сьогодні я закомпостувала щасливий трамвайний білетик. ЧИ правді все в світі врівноважується? і Чи взагалі існує рівновага як така? А якщо існує, то що з себе уявляє? Екзестенціалісти мені імпонують, вони проповідують свободу, наше життя в наших руках, але це не означає що можна просто відкинути Бога і творити чортівню. В їхній філософії є така малюсінька скалка - вони вважають що "існування передує сутності"отже спершу ти народжуєшся а потім вже визначаєшся яким будеш: "добрим-поганим", "працьовитим-лінивим". тут не можна вже виправдовуватись людською природою, спадковість чи ще якимись відмазками. Зрештую ми є тими, ким ми є, ким ми себе зробили.Насправді останні роки відкрили мені широкий простір і вибір Богів, ну як в ашані, ти можеш, ти вільний обрати будь-яку релігію, вірити в будь-що, чи в будь-кого. ну і як тут скажіть не розгубитись? Та, як сказала Настя, не важливо в що ти віриш, зрештою в основі майже всіх релігій лежить однакові поняття, тож головне не чинити поганого іншим людям. А я сиджу і думаю, що замало дякую людям, а мама рахує дні мого приїзду, дивина, невже вона так скучила? Я замало дякую всім, зате роблю багато дурниць, та й це мене не виправляє. Згадала цитату ще однієї Насті:" Навіть коли ти блюєш в туалеті, це все одно найкращі роки". І хоч Сашка щиро вірить, що буде курити траву і пити аж до старості, та все одно ми маємо цінувати те, що маємо зараз. і бла бла бла . Та я ж навтіь сама себе зараз не послухаю, це якась хвороба малолітніх, тфу себто старолітніх, тобто молодих( о боги не хочу себе називати "молодою людиною" це просто наштовхує на якусь серйозність, розуміння і більш-менш ясного бачення майбутнього), тож про хворобу, ми інколи говоримо розумні речі, а в деяких кілкість вживаних розумних фраз на одну годину пустого базікання росте в прогресії і ми силою намагаємось втовкмачити молодим-дурним-зеленим в їхні голови "разумние вещи", але вони будуть вчитись на своїх помилках, зрештою як і ми самі. А я спростерігаю як люди йдуть, виходять заміж, знаходять роботу, зїжджають з гуртожитку, вони закінчили той веселий період( ну в якому можна блювати в туалеті).В них жахлива ностальгія, а в мене жахливий сум, вони такі чудові, ті люди, я не вмію жити моментом, насолоджуватись, я думаю про погане і майбутнє, і знову ж таки погано про нього. Я ніяка не реалістка, я фігова песемістка, яка часто нервується і ще частіше пише всяку єрєсь.
0 коментарі: