y bly d ka

14:39 Коли думки не дають спати 0 Comments

Останнім часом всі помішані на музиці, а в мене одне  зауваження: з людьми з такими самими смаками у музиці я не уживалась довго. Тож відкидаємо критерій музики, не можна судити і по зовнішності, але ми всі так легко на неї ведемся, ооо а понти, то взагалі цукор для нашої душі. Все це ніби по клацанню пальця відкрилось для мене, і я не буду кіпішувати та істерити як маленька дитина, адже цьому світу щось доводити і переконувати його просто немає сенсу.
Ти слухаєш мою музику і думаєш, що я депресую, але направді я щаслива, просто почала бачити більше, ніж було  і буде і зараз.
 не розуміють люди,  мої смаки не розуміють, адже так все закінчується.
Я бачу стосунки, весна бере своє охохо Я бачу складні, і прості як двері, я бачу такі, в яких люди кохають до безмежності і сильно картаються, і бачу людей як зійшлись на простому "вона/він так нічо" і не трахають собі мозок.
Я не пишу тобі, і стираю на карті міста, що вже відвідала. Мені тепер не страшно їхати додому, ліміт вичерпався і я дурна і щаслива. Я читаю тебе  і мені спокійно, що твоє життя іде, хоча і без травм не обходиться.
А я шукаю себе і думаю, що деякі люди мене обмежують, зі мною напевне важко, але я не зможу з вами отак просто, просто пити, гуляти  і забувати.
Ой невже я виросла? Що сталось? Нєваааажна, хочу лише написати що,
а стоп
треба спершу вибачитись перед усіма, кому створила пролеми, ібо ваші дівчата дурно кіпішують. -_- аби знали мене то б не парились.
тож любий жопоруконог або жопоногорук я вже не памятаю. Ти зараз моє щастя, адже ти мене терпиш, чекаю не дочекаюсь коли зустрінусь з немношко емо в кепочці і заплету тобі косички уаххаха.

через 4 дні зустрінемось, малиші