вічна відданість, що закінчилась вчора

Інколи люди не стримують обіцянок. Ні, не так. Інколи термін придатності їхніх обіцянок закінчується. У цьому немає нічого дивного. Закохані в моменті клянуться у вічному коханні, вічній відданості. Вони абсолютно щирі у цьому моменті. Прямо зараз і тут вони переповнені вічним коханням і відданістю. Просто час йде, і наступного моменту все може скінчитись. Отак просто. Ненавидіти когось за те, що вічне кохання скінчилось так же безглуздо, як  і не дозволяти собі виразити своє кохання, надати йому форму, лише через страх, що потім звинуватять у тому, що твої почуття швидко виходять з ладу і псуються. Не буває постійно ідеальних умов, ідеального стану та переповненістю силами, щоб виплескувати внутрішнє щастя на інших. Інколи навіть самій собі тобі його не вистачає і ти йдеш, падаєш у чужі обійми, тихо хлипаєш, говориш щось про головний біль, виснажливу роботу. 

Інколи навзаєм тебе намагаються підживити своєю любов'ю. Вона може прочитатись у додатковому пункті в чеку з АТБ. У швидких вуглеводах та воді піднесеній з поцілунком у скроню. Жаль, ми часто не помічаємо цих життєво необхідних речей і вимагаємо любов у своїй валюті. Вимагаємо "по-своєму" і вигадуємо покарання, щоб відстояти себе, а радше своє еґо і межі. Хоча просто хочемо підкорити іншого.

Чому нам так часто хочеться владарювати?  Чому записуємо в обов'язки іншим турботу про своє життя?  Напевно, це додає сили, впевненості. Шукаємо стабільність та комфорт в інших, намагаємось підставити чужі милиці й накульгуючи втекти від своєї реальності. Паралельно шукаємо кейси для вирішення міжособистісних конфліктів і просте "заспокойся, сядь, вислухай, поважай іншого" не працює. Це точно якась підстава. Все по-іншому — ладні ми кричати до зірваного голосу і шукати істину. Бо я так не вмію, значить має існувати урок і спосіб, до якого я швидко прийду і легко засвою. Дивно, навіть розмовляти ми довго вчились, ходити, звикали до їжі, а чим старші стаємо все швидші та легші уроки хочемо отримати та більше того (!) засвоїти з них космічні істини, які докорінно змінять наше життя. 

Тут немає висновків, просто усвідомлення, що змінювати свої звички, поведінку та сприйняття ситуацій — важко. Важко не ганити себе за те, що щось умієш не так, як би все мусило бути в ідеальному варіанті. Важко почати писати, якщо відчуваєш, що не напишеш, як би було гарно. Важко, не грубіянити, якщо звик до грубощів. 

Важко прийти до себе, якщо все життя втікав від себе самого.