Чорт, "нерв" онлайн гра, що лоскоче нерви і штовхає робити божевільні речі. Питання лиш в тому, чи ти будеш тим, хто підштовхує чи тим, хто стрибає. І якщо випустити досить таки цікавий і динамічний сюжет, то з-заді фільму буде височіти мораль схожа за розмірами як Статуя Свободи.
І немає різниці чи це онлайн гра чи події реальності, головне - обрати щось одне
вбити не можливо помилувати
Ця цитата звучить кардинально по-різному і відображає твоє внутрішнє. Звісно, світ не можливо сприймати дуалістично, і хто взагалі вигадав казку про доброго Бога? Адже людина сама вміщує компоненти доброти і злоби.
Але тільки нам, зрештою, вирішувати як жити і як чинити. Правда тут, в Інтернеті, де половина людей вигадала собі бажані особистість, а друга - сидить в соц мережеах під фейковими іменами, саме Тут спокуса велика, найчастіше ЗАвелика. Адже немає мами, тата, щоб стежити за твоїми коментарями чи постами, щоб казали, що так не гарно.
Ми дозволяємо собі забути про людяність, милосердя і доброту.
Так і в "Нерві" - натовп, сотні анонімів, відчули силу і владу над кількома сміливцями, що вирішили спробувати свій гарт, сміливість. Але в цьому занадто легко перетнути межу. Людина в масі забуває як мислити самостійно, індивідуальність розчинається так як і моральні принципи, моральні орієнтири. Натомість зявляється звірячий інстинкт - перемоги. Можна простежити паралель від "Нерву" до роману "Володар мух", де діти, відрізані від цивілізації самі обрали собі шлях виживання: сварки, підступні дії, зрештою вбивства. Людина забуває обличчя моральності і ховає своє. Так в Нерві аноніми, які керували життям гравців і вважали себе їхніми богами - бо гравець або підкорюється і виконує завдання, або вибуває з гри, ховали обличчя. Бо за вигаданим нікнейком, за маскою, не можливо роздивитись лиця, яке прирікає тебе на смерть, не можливо знайти ні краплі моральності, ні каплі жалю. Замаскована і схована людина не мусить вже відповідати ні перед своєю совістю, ні перед суспільством за ганебні вчинки, немає тих патрульних, які б вказали " ви стали співучасником злочину".
Тож це не новина, людина деградує, втрачається в масі, забуває, що таке мораль і духовність. Та тільки це відбувалось завжди, зараз ще цей процес глобалізувався, через той самий розвиток цивілізації. Тепер вона все більше на нас впливає: ми діти комфорту і масового споживання. І в такій круговерті людина вже не хвилюється чи себто її переконують, що хвилюватись за душу не варто та і не має коли. Сьогодні треба заробити на кавоварку, далі з"їздити на лінивий відпочинок, а журнали з ІКЕА вже замість книг посилились в наших туалетах. Хто сказав, що Велика Книга в 21 ст це Біблія? Хто сказав, що ікони це Не бірки відомих брендів і надгризене яблучко на техніці?
І от людині вже немає коли думати про щось інше. Світ використовує її і запевняє, що розвиватись не потрібно. Він використовує наші слабкості: ти не маєш купи друзів - відлюдник, вчишся гарно - зубрилка, маєш гроші - понтуєшся. І ти підлаштовуєшся, робиш так як треба, ходиш на фільми, які треба, читаєш те, що треба - приміряєш роль соціяльної мавпочки.
Здається, що це і не так сильно когось гребе, але фільм показує, що ось так одного разу, коли вас повністю поглине цей світ, підімне під себе, то вилізши з акаунтів та вигаданих імен, знявши маску, чи ви впізнаєте ту людину, що стоятиме навпроти вас у дрезкалі? Чи хотітимете ви насправді бути нею?
Немає коментарів:
Дописати коментар