Раздватрічєтиріпять алкогольяйдуіскать

Поводила себе так, ніби сьогодні останній день, останній день мій, планети Земля. Останній день все виправити, попросити, щоб дощ більш не йшов, попросити пробачити, змінити. Мене вбивав холод, що розквіткув  і заморожував пам'ять. Мої задубілі пальці шукали тепла і спокою. Ненавиджу себе за себе. Себе таку,
але якщо подумати. Боги невже можна бути такою дурною? Ну наївною ще можна бути,але тупою то нащо себе робити? Щось я загралась в трагедію, туси і можна було б скинути цю всю єресь і виправдатись отим малим з "над прірвою в житі" але на жаль я не входжу в ті рамки. Читати про нього потрібно було у 16 і поводити себе так також тоді.Мене прижало своїми зайобами і понесло. Немає грьобаної перепони, для того чи чого ти хочеш. Люди ставлять собі певні кордони, флажки за які воліють не заходити. А я заплуталась і стала сама собі чужа. Та зараз потяг заспокоює мене, розумію, що мені всього грьобаних 19. Даю собі поблажку на нерозбірливість і тупість, але забороняю розпорошуватись на якихось лівих людей.  Треба визначитись у собі і хоч не хоч отримати відповідь, бо я вже не буду піддаватись, тепер  буду встановлювати правила гри. Зрештою, а чого б це мені вас жаліти? Я замахалась бути рятівним жилетом. Бо якщо я приїду влітку і почнеться оця срань від назвою " давай лицемірити один одному" або "рятуй мене від нудьги" або  "хочу поговорити про свою жізнь, тьолок і всі діла". Та срань тупа, ви дійсно мої друзі? Чи я вам друг? Чи варто мені сидіти чекати коли ви захочете побачитись? Кожен з вас мені дорогий. Я вас люблю поки що. Я знаю всіх вас два роки, рік, пів. Це вагомий термін але чи робить це  вас вагомими в моєму житті?
Варто про це не розводити дискусії сама з собою, а посто поговорити. І хоч раз пожаліти себе. А ну і скинути обороти з приводу спиртного, а то печінка мені заспіває, хочаааа  тут без пляшки не обійтись
Шутка
Мінутка
І скобочка