карні-від-карні

здається я зрозуміла і віднайшла панацею, хоч би не збитись з праведного, тобто правильного шляху. Мені б віднайти внутрішнього Бога і дійти з ним згоди. Знаєш, мені сняться дивні живі сни, останнім часом вони знову прийшли до мене і почали поглинати мене, там я більше говорю з людьми ніж в реальному житті, вчора прокинулась з присмаком крові у роті, мене вони лякають, затягують у свій світ, тепер я провалюють туди по 12 годин на день. Дай руку і вирви мене з їхніх лап. Будь-ласка прийди і будь панацеєю, ще каплею, ще трохи.

Чому я не хочу їхати додому? Бо я знову потраплю до вас: людей, що продають мені алкоголь,  хоча деякі думають, що мені ще 15, до хлопців, до тих втрачених душ, до далеких знайомих, і одного гарненького хлопчика, з яким ми не знайомі, але стабільно лайкаємо один одному щось. Жаль, що в тебе є дівчинка.
Тож я не відволікаюсь, мене знову затягне в центрифугу. Я вже наперед впомилась і закрилась в кінці від усіх. Цього разу у мене не буде шансу на приватність, цього разу я маю поставити всі крапки, тире, знаки оклику, але не такі вже обридлі три крапки. І мені насправді страшно за вас і наперед соромно за себе. Я не хочу бігти і падати у океан з високого обриву, але я стабільно це роблю, шукаю полегшення і шляхів вивільнення своєї дурної енергії, і роблю це і дарма, і ви дурні. Скільки разів я обіцяла собі, що маю розібратись, поговорити, побачитись, скільки разів я ставила собі заборони на певні мої дії.

Я не хочу додому, там буде важко, там буде купа зустрічей, які принесуть мені фальшиве щастя, як наш поцілунок, Мені важко буде витерпіти план-список перезустрічей, недопобачень, знаєш хочеться просто напитись з тобою, ти ж рідний, ти ж старий мій прокол і я твоя дура.
Знаєш, я ніколи не могла зрозуміти оцьої дурні в фільмах, коли головні герої не можуть повернутись і сказати один одному в очі, що мають на серці, в хід іде ненависть, брехня, але не правда, правди там немає. А потім вони закриваються у ванні і ридають, до того ж не тільки дівчата. Я завжди обурувалась з їхньої дурості, а сама ніколи нікому правду в очі не говорила. Што ж прішло врємя ілі прійдьот. Це вже сота обіцянка напевне, але все ж обіцяю розібратись з всім, що тримає  мене за горло і цілує. Хоча  я вже маю одного такого.

мені інколи здається, що ти починаєш кричати, твій голос підвищується до неможливого максимуму. Я зара пишу єрєсь, завтра рано вставати, а в голові у мене пусто. а скоро днюшка, скоро старість і девятнадцятка.