кусати губи і страждати

This is for them pretty somethings
Living in a fastlane, see you when you crash babe
This is for them sexy somethings
That body can't always get ya out of everything
This is for them bitter somethings
Stop living in regret, baby, it's not over yet
And this is for them trippin somethings
That's high on life, baby, put me on your flight

I'm not a teacher, babe
But I can teach you something
Not a preacher
But we can pray if you wanna
Ain't a doctor
But I can make you feel better
But I'm great at writing physical love letters
I'm a freak, all day, all night
Hot, top, flight
Boy out of sight
And I'm crazy, all day, all night
Who needs a degree when you're schoolin' life

You know it costs to be the boss
One day you'll run the town
For now make your life what you decide
Baby, party til the fire mashes,
Shuts this sucker down


давно не писала для себе, не робила висновків( ой вони будуть плачевні)
мууузика як я за тобою скучила, хоч трішки, просто розслабитись. А я скоро їду додому!!!! Єс
май дарлігн, май літл сіті, чекай хвору душу в свої обійми. Тверезі. я думаю, мають бути, я лінива я ненавиджу себе, бо не змінююсь як хотіла. та ладно, стипендія прийшла знач можна жити, і з понеділка чесне піонерське, буду.
Я вирішила:бути чесною, буду чесною обіцяю. А ще обіцяю, що не підпишусь ні на які "погані" речі. Ти маєш відповідати за свої дії зараз і прогнозувати, до чого вони приведуть в майбутньому(прекрасна порада, що дав Ваня, правда  я тоді її не розуміла).

киця, ти таке золотко, ти просто чудо, я пишу і в мене червоніють вуха(ніби у 4 класі)
жаль, що тебе неіснує.

Я буду відповідати за свої вчинки, я буду відповідати за свої слова, але говорити я буду їх лише тоді, коли щось відчую. Мені важко писати зараз і тут це, бо люди вміють себе накручувати( я напевне з цим уже доходжу до ручки) але і ти просто поговори зі мною. Хоча я вже просто божеволію, я вже дістала всіх і тебе, просити поговорити зі мною, побачитись, відчути поряд, а ти навіть не здогауєшся, що в мене в голові ці думки. Я маю вирішити - я їду додому - ти є? Ти будеш поруч? Ну хоча б в одному місті будь, будь ласка, я буду знати, що я щось вартую в твоєму житті, а ні( я звичайно розумію там всякі непередбачувані обставини) але я не буду чекати. То дедлайн, до якого я тягну тебе силою і кидаю ніби на розпечене залізо.
а можливо треба відпустити? треба виплутуватись  з своїх диких снів, треба кидати голку і лікувати нерви, треба слухати прогноз погоди і бачитись з мамою, з моїм світлом, моїм теплом. Думаю про неї, про її нерви з приводу моєї хвороби, про її турботу, потім бачу збоку себе, як говорю на сходах факультету з нашим філософом( з борідкою і 25-ма рочками від народження). бачу його спокійного і розумного, і себе розхристану, насуплену, що гарячково доводе, вже в корені неправильну думку, він дивитись на мене як на нерозумне дитя( і так і є). Я занадто дурна, а вже нервую, що вмираю.
Мамо, ти приймеш мене назад?
Що як я скажу тобі, що не розбираюсь у цьому тупому світі?
Мамо, що як я справді шукаю щастя в стражданні?
Мамо, спокійно спи на іншому краю нашої розхристаної і зальопаної кровю країни.
Мамо, я люблю тебе, я приїду і  скажу тобі це і поцілую, Мамо ти моє щастя, не хворій, бо я також хвилююсь