Щось  липкей й брудне намагається витягнути свої лапи з моєї черевної порожнини, чіпляється кістлявими пальцями за ребра, зісховзує, чорні кігті раз по раз зачіпляються за стінки. Це схоже на народження маленької гидкої дитини, яку я ненавиджу. І ненавиділа, коли вона була лиш випадковою думкою, коли лиш була проектом. Здається я виношую її все своє життя, це схоже на те ніби, ти зараз блюватимеш. І не метеликами. Згадай сама всі ті рази, коли вимушено чи ні кланялась й шукала своє змарноване відображення в блюдці унітазу. Все на межі, всі на межі й ти страждалець номер один.  Жалієш себе, всі жаліють тебе, а якщо ні, то все одно мають. Згадай свій голос в той момент, він не такий як зазвичай. Не такий, як ти говориш з коханою людиною, не такий голос коли говориш з друзями.
Я ненавиджу тебе й щаслива, що можу писати це, щаслива що можу сказати це своїм особливим голосом. Мене роздирає на шмаття те маленьке чудовисько, яке годую з дня на день. Мене вбиває й я тихо цьому кланаюсь, не вмію про таке кричати, лиш беззвучно.
Не знаю коли навчуся опановувати себе в яких випадках, не знаю, чому хочеться втікти від цього бісового світу. Закрити руками вуха й співати "ля-ля-ля". Хочу враз стати маленькою семирічною дівчинкою й скинути десять шкір й оболонок як змія, хочу вмитись й зтерти той загнаний, вбитий вираз обличчя. В мені вже немає балансу, це як ванна, що давно набрала достатню кількість води. Але вона все тече, бо забули. От так і люди вливають в мене стоки інформації, почуттів й переживань, зовсім забуваючи, що є межа. В мені є межа, просто припиніть. Й звісно дуже сумно в таких випадках, коли єдине твоє джерело розради виявляється з солоною водою. Й ще сумніше спершу цього не помічати: ти п'єш й сповнюєшся  енергією цієї води, але потім до твого мозку (завжди спершу до мозку) доходить сигнал, що це солона вода. Мозок приймає інфу й посилає її рецепторам смаку на твоєму язиці, і вже потім(уяви все це в заторможеній зйомці) твоє горло здавлює спазм, твої зіниці розширюються й на очах зявляються сльози, дихання перекривається - ти захлинаєшся. Тобі просто доста. Хочеться кричати, плакати, тікати й ще раз кричати. Ніде немає чудового місця, ніколи не можна втікти від себе, але можна від людей. І тепер я прекрасно розумію чому так люблю прогулянки наодинці, чому так кайфую. Мене ніхто не перевантажує, я знаходжусь у вакуумі і є лиш один голос - мій. Немає жодної людини, що біжить й падає, щоб її вислухали, немає, жодної, що фальшивить й прикривається словами "дружба" заради чергового сеансу безкоштовного психотерапевта.
Не здивуюсь, якщо ці лікарі душ багато п'ють чи сповідують буддизм. Але мені вже доста, де мій червоний диплом?я ж умніца

Чорт, це про кого писали романи? яких ніжних і пристрасних, прекрасних у своїй цноті, дівчат бачили чоловіки минулих століть? Про кого Ви зараз намагаєтесь написати? З кого з нас пишете свої портрети  милих дитячих незайманок чи розпусних курв? Здвється мені, що ви й приблизно не уявляєте, яка вона "сучасна дівчина".
У неї сьогодні цв'ях між лопаток ржавий, у неї на підлозі поряд з кішкою  сміття - ваші подарунки, на ліжку бардак. Поряд з вчорашньою блузкою зімяті  почуття не першої свіжості таких самих поверхнених хлопчиків. В сучасної дівчини купа записок, записів й таємних речей по блокнотах, полях зошитів з занудних пар, купи спроб малювати, писати вірші й зізнаватись в коханні. Вона незалежна, але не стільки пригноблена, щоб самій тягнути важкелезну валізу. Кожна дівчина по-своєму прекрасна, її посмішка, чи те як мило пчихає, аристократичні манери під час ну дуже культурних тусовок, чи можливо її святенна вірність серед п'яних і молодих. В Кожну   можна закохатись до нестями. Але також в кожної є свої причуди. Сучасна дівчина інколи втомлюється світитись 24/7, а більшіть так просто цього не роблять. У нас є зручні хвостики й дитячі піжами, звички їсти в тиші чи навпаки чавкати з смаком під улюблений серіал. В майже кожної є міні-бар на випадок сердечних справ, чи подруга що завжди прийде на допомогу з солодким напівсухим. Сучасна дівчина не вибачає сексизму й сама намагається стерти гендерні стереотипи. Вона хоче говорити з своїм  хлопцем  й чути його, хоче розуміти й намагатись бути найкращою. Але взамін бажає, щоб її кохали до нестями. Щоб їй це казали й нагадували. Щоб хотіли для неї щось робити й робили. Адже сучасні дівчтала  заради своїх коханих чоловіків готові піти, поїхати на край світу.(і я зараз цілком серйозно).
Також у них є списки книг на прочитання, купи місць на карті та кілька фільмів в закладках.
Сучасна дівчина не відчуває себе памятником чи монументом. З неї уже не можна просто писати картину, треба хапати за руку й бігти поряд. Ділитись собою, ділитись десертом й приймати її кохання. 
Сучасні дівчата прекрасні, не втратьте їх.