не буває "з чистого листа"

Не буває — переїдемо в нову квартиру, відпочинемо на морі в Єгипті й почнемо з чистого листа.
Не буває — схудну, куплю новий одяг й почну з чистого листа.
Не буває — розведусь, заведу нові стосунки й почну з чистого листа.
Не буває — переїду в нове місто, знайду цікаву роботу й почну з чистого листа.

У всіх цих планах програшним варіантом, брудною сторінкою, палкою в колесі є ти. Тобі ніколи не бути чистим листом, ти фізично не зможеш його намалювати. Ти уже і повна чорнильниця й пальці в фарбах й пляма на пам'яті.

Мені хочеться перебити, вставити свої 2 слова, нагадати іншим, що на жаль, на щастя, просто так чи ймовірно виходить так, що забути, викреслити чи поховати шматки своєї пам'яті чи частини життя не можливо. Хіба попросите, щоб хтось сильно і точно приклав вас металевим бруском по голові, щоб пошкодити ту частину мозку, яка відповідає за довгострокову пам'ять. Тоді є надія на чистий лист і світле майбутнє — вашу другу спробу. Але й у таких варіантах пам'ять може повернутись.

все ще не знаю, куди я біжу

У останній свій вечір в Коломиї хотіла грюкнути дверима, піти в кіно, піти гуляти, піти на смачну вечерю самій, і хоча відголоски вранішньої недосварки з хлопцем кололи мені нутро, сил на цю всю показуху не вистачило. Я просто калачиком скрутилась на балконі, поки за плечима нагромаджувалась, набирала в легені повітря і психувала пуста квартира. Я не люблю її, це приміщення, лише почала звикати до неї тут, на балконі, тут і прощаюсь. У переїзді, тобто у тому, що скачеш між містами і роботами як блоха на собаці, є один нюанс - ти стомлюєшся. Стомлюєшся дивуватися, стомлюєшся переживати емоції, стомлюєшся навіть бути вихованою. Все це відлущується від розгубленої мене як спечена на сонці шкіра, як шкорлупа від стиглого горіха.

Злюсь. Без цього всього оголюється моє вуличне виховання й самозахист. Мені і далі боляче, коли штрикають осуджуючими словами, але перше у такому стані я кусаюсь і відгавкуюсь, а лиш потім - плачу в куточку. 

Я не знаю як це назвати. Втома? Усвідомлення? Мені здається, що впутуюсь у таке болото, у яке точно стибати не хотіла. Але чому ж я майже там?

Не знаю.